Здоров’я та догляд · 1–3

Діагностичні дослідження дітей: рентген, ЕКГ, УЗД

4 хв читання

Алергопроби

Відомо, що рентгенівське випромінювання, попри свою діагностичну цінність, може негативно впливати на організм людини. Тому, напевно, більшість батьків, коли дитині призначають рентгенологічне дослідження, сумніваються, чи справді потрібна така процедура. У яких випадках це дійсно необхідно і як максимально вберегти дитину від впливу шкідливого випромінювання? Методики рентгенівського дослідження Рентгенографія (цифрова або плівкова) — отримання статичного зображення на екрані комп’ютерного монітора або на рентгенівській плівці.

  • Рентгеноскопія — методика отримання зображення з подальшим перетворенням його на зображення на екрані монітора. Її відмінна риса — можливість вивчати органи під час їхніх природних рухів (наприклад, скорочення серця). Негативна особливість полягає в тому, що рентгенівське випромінювання діє на організм пацієнта довше, тому доза опромінення більша, ніж під час рентгенографії.
  • Лінійна томографія — пошарове рентгенологічне дослідження, що супроводжується різноспрямованим рухом рентгенівської трубки та касети з плівкою. У результаті отримують зображення на певній заданій глибині (наприклад, на глибині 4, 10 і т. д. сантиметрів від поверхні шкіри).
  • Рентгенівська комп’ютерна томографія (КТ) — ґрунтується на скануванні об’єкта вузьким пучком рентгенівського випромінювання, має високу роздільну здатність, дає змогу визначити щільність різних тканин. Тому під час комп’ютерної томографії можна детальніше оцінити складно влаштовані органи й тканини, а за вимірюванням щільності дізнатися, з чого складається патологічний об’єкт (наприклад, кров чи гній).
  • Флюорографію та електрорентгенографію в дитячій практиці не використовують, оскільки пацієнт отримує більші дози опромінення, ніж під час рентгенографії.
  • Електрокардіограма — це крива струмів збудження серцевого м’яза. Електрокардіографічне обстеження дає змогу оцінити стан обмінних процесів у міокарді, виявити ознаки збільшення порожнин серця (передсердь і шлуночків), за непрямими ознаками визначити надмірне потовщення стінок серця (міокарда). Нині ЕКГ дедалі частіше проводять у межах планової диспансеризації (щороку), а в інших ситуаціях показанням до ЕКГ є будь-який привід для звернення до кардіолога з погляду дільничного лікаря-педіатра (виявлення шуму в ділянці серця, порушень ритму). Підготовка до дослідження. Дитину потрібно підготувати до дослідження заздалегідь: пояснити, що це не боляче, і за можливості показати, як обстеження проводять іншій дитині. Рекомендують одягати дитину так, щоб одяг було легко зняти. Немовлят можна підготувати заздалегідь: зняти одяг, накласти електроди, загорнути малюка в ковдру й краще дочекатися, поки він засне, після чого перенести дитину до місця обстеження. Обережно розгорнувши малюка, до електродів під’єднують дроти й проводять дослідження (дитину прикривають ковдрою). Якщо малюк неспокійний, запис може бути спотворений. Тому грамотний медичний персонал намагається дотримуватися описаних вимог. Електрокардіограму реєструють у горизонтальному положенні дитини після 10–15 хвилин спокою; приміщення має бути теплим, щоб м’язове тремтіння не спотворило електрокардіограму. Для щільнішого прилягання електродів шкіру в місцях їх накладання змащують спеціальним гелем, що усуває повітряний прошарок. Гель абсолютно нешкідливий, не залишає жодних слідів ні на тілі дитини, ні на одязі, легко знімається ватою, тканиною чи паперовою серветкою.

    Ультразвукова діагностика

    Ультразвукова діагностика — метод дослідження, що дає змогу розпізнати патологічні зміни окремих органів і систем організму за допомогою ультразвуку. Він ґрунтується на принципах ехолокації: випромінюванні зондувального імпульсу ультразвуку та прийомі з подальшою комп’ютерною обробкою сигналів, відбитих від поверхонь середовищ із різною акустичною щільністю. Ультразвукове дослідження (УЗД) абсолютно нешкідливе, лікарі УЗД постійно працюють у звичайній медичній формі без жодного захисту. А гель, яким змащують датчик, має водну основу й потрібен для того, щоб між датчиком і поверхнею тіла не було повітряного прошарку. Практично в будь-якій поліклініці чи діагностичному центрі, куди ви звернетеся на ультразвукове дослідження, у вас попросять направлення. Це потрібно для того, щоб лікар мав уявлення про встановлений або ймовірний діагноз і про те, який орган чи систему органів вашого малюка треба обстежити («подивитися») на УЗД. Направлення видає лікар-педіатр або спеціаліст. Проводять такі ультразвукові дослідження: УЗД органів і структур головного мозку називається нейросонографією (НСГ) і проводиться, поки в малюка відкриті тім’ячка; можна й дещо пізніше — через певні ділянки кісток черепа, де вони тонші й пропускають ультразвукові хвилі, але в такому разі структури головного мозку видно значно гірше (проводять у 1–1,5 місяця). УЗД кульшових суглобів (у 3–4 місяці) — для виявлення ортопедичної патології. УЗД серця називається ехокардіографією (ехо-КГ) і являє собою дослідження клапанів, порожнин і внутрішніх структур серця, внутрішньосерцевих потоків крові, кореня та дуги аорти, клапана й гілок легеневої артерії, легеневих вен і коронарних судин. УЗД органів черевної порожнини охоплює УЗД печінки, нирок, надниркових залоз, селезінки, підшлункової залози, шлунка й кишечника. Часто в окреме дослідження виділяють УЗД нирок, сечового міхура й сечоводів, що доцільно при захворюваннях нирок і сечових шляхів.

  • УЗД органів малого таза в дівчаток і УЗД сечостатевої системи в хлопчиків.
  • Реклама