Розмовляти і… слухати: як подружжю вирішувати конфлікти після народження дитини

Чи бувають подружжя, які обходяться без критики одне одного? Цілком точно, що сімей, які цілодобово насолоджуються ідилією, у природі не існує. Загальновідомий факт, що чоловіки та жінки реагують на події по-різному. Саме через ці відмінності в поведінці й сваряться закохані. Саме тому, коли пари хочуть висловити невдоволення стосунками, єдиний спосіб вийти з глухого кута – розмовляти, розмовляти і… слухати. Розгляньмо, що насправді ховається за частими скаргами. Тільки робити це треба вдвох, щоб знайти спільне рішення. Жінки найчастіше скаржаться, що…

“… він не займається дітьми”

Переклад: все роблю я сама, скільки можна! Але ж треба визнати: наші чоловіки порпаються з немовлятами більше, ніж колись їхні батьки. Зовсім недавно чоловіки починали брати участь у вихованні дитини тоді, коли “немовля” пішло в перший клас! Звісно, в будь-якому разі турбота про дітей, їхнє здоров’я та виховання здебільшого лягають на плечі жінок. І чим би жінки не займалися, якої б запаморочливої кар’єри не робили, вони весь час тримають у голові думку: “Як там мій малюк?” Це поклик природи, інстинкти, і нікуди від цього не подітися. А чоловікові така думка не спаде на гадку ніколи – у нього інші інстинкти. Але коли ми не залишаємо поруч із дитиною місця для батька, чоловік, звісно, зовсім перестає цікавитися вихованням. Коли ж жінкам радять здружити батьків із дітьми, виникає інша проблема: багатьом мамам важко делегувати свої почесні обов’язки. Їм потрібно почуватися незамінними: як без жіночої допомоги чоловік знайде, куди саме дитині вдягати шапочку? Але психологи пояснюють таку поведінку не палкою материнською любов’ю, а тим, що жінка просто почувається недооціненою – чоловіком або керівництвом на роботі.

Ваші дії:

Намагайтеся м’яко, але наполегливо (так, щоб ваш чоловік зрозумів) пояснити йому, що потребуєте його допомоги. Не кажіть командирським голосом: “Займися дитиною!”, а уточнюйте: “У мене немає часу викупати дитину, ти не міг би це зробити?” І, найголовніше, змиріться з тим, що чоловік доглядає дітей інакше, ніж ви. Він не мама №2, він – тато. Запропонуйте чоловікові розподілити обов’язки. Наприклад, він стежить за тим, щоб дитина вчасно лягала спати ввечері, а ви заспокоюєте малюка, якщо в нього істерика.

“…дуже багато працює”

Чоловічий трудоголізм сягає максимуму у віці 25–40 років – саме в цей період наші чоловіки невтомно будують кар’єру. І краще не ставати в них на заваді… На відміну від жінок, плескання в долоньки найчарівнішого немовляти не замінить чоловікові заздрісного блиску в очах недругів, коли вони дізнаються про його успіхи. Погодьтеся, сумнівно, що цих недругів уб’є новина про те, що в його сина виліз другий зубчик… Боротьба за лідерство та успіх у чоловіків починається ще в школі й триває все життя. Хоча успішного кар’єриста важко назвати добрим чоловіком…

Ваші дії:

Не драматизуйте. Якщо ваш чоловік багато працює, ви, очевидно, можете мати з цього свої переваги. Ви можете більше дозволити і собі, і дитині. І потім, ви ж можете пишатися чоловіком, чи не так? Запитайте себе: “Коли чоловік увечері повертається додому, я йому радію? Цікавлюся його роботою? І чи не надто я зациклилася на дітях?” Якщо відповідь на останнє запитання “так”, подивіться правді в очі: можливо, чоловік почувається настільки зайвим, що “тікає” від родини, залишаючись на роботі допізна? Розмовляйте. Скажіть чоловікові, що дуже хотіли б проводити з ним більше часу. Знайдіть спільну справу, якою могли б займатися разом, домовтеся частіше відпочивати чи ходити в гості вдвох, а не з дитиною та візочком напереваги.

“… майже завжди мовчить”

він мало говорить про нас, про мене. Жінкам легше висловлювати те, що вони відчувають, вони часто обожнюють розмовляти зі своїм супутником життя, знати все про кожного знайомого, про найдрібнішу подію. Але коли вони, не роздумуючи, починають обговорювати серйозні проблеми, чоловіки уникають дискусії – тієї самої, результати якої такі важливі для жінки. До того ж чоловіки дуже соромляться виявляти почуття. Вони ж навіть не можуть зайвий раз вимовити: “Я тебе кохаю”, і це при тому, що ми про це просимо! Можливо, просто тому, що вони щиро вважають, що їхня присутність у нашому житті – найкращий доказ любові. Зате чоловіки розквітають, коли треба діяти, а не говорити. Мабуть, тому що в них дрімає інстинкт печерної людини, яка мовчки бере палицю і йде по здобич, щоб прогодувати родину. Ольга, 31 рік “Коли я народила першу дитину, мені дуже бракувало допомоги чоловіка, я і просила, і сварилася – все це мало допомагало. А потім поступово зрозуміла: з чоловіком треба поводитися, як із дитиною. Дитині ж марно кричати: “Негайно збери іграшки! Негайно!” – звісно, вона почне (якщо взагалі почне) збирати іграшки так повільно, як ніколи. З дитиною треба домовлятися, а найкраще – граючись. З чоловіком так само – перевірено, допомагає. Щоправда, треба визнати, після народження другої дитини чоловік став значно відповідальнішим – а може, просто досвід накопичився?”

Ваші дії:

Навчіться читати поведінку чоловіка та його підсвідомі сигнали. Якщо він мовчазний, але ніжний, або дарує вам розкішну білизну… Це варте довгих розмов! Оберіть найслушніший момент для бесіди (час трансляції чемпіонату світу з футболу до таких не належить). Попросіть його висловитися і не перебивайте – це найчастіша жіноча помилка! Не змушуйте його говорити те, що ви хотіли б почути.

“… він зовсім не допомагає мені з хатніми справами”

Цей докір став дуже частим відтоді, як жінки почали активно працювати, і майже обов’язковим у пар, які мають дітей. За підрахунками соціологів, участь чоловіків у хатніх справах (готування, прання, прибирання, покупки) сягає… 10 хвилин на день. Є на що скаржитися! Ваш чоловік не знає, як вмикається пральна машина чи як прасуються його сорочки? Не забувайте, що чоловіків століттями обслуговували жінки: спершу матері, потім – дружини. Тож навіть якщо чоловіки роблять удома зовсім небагато, для них це вже чимало. Як сказав американський астронавт Ніл Армстронг, ступивши на поверхню Місяця: «Маленький крок для людини, величезний – для людства». Психологи вважають, що жінки наполовину відповідальні за ситуацію, бо неправильно просять про допомогу. Вести домашнє господарство для жінки – неусвідомлений спосіб підтвердити самій собі й показати іншим свою бездоганність. І “побутові” скарги часто приховують претензії зовсім іншого ґатунку: фінансового чи навіть сексуального. Ваші дії: Попросіть (але дуже ввічливо) про допомогу. Не чекайте, що ваш чоловік сам запропонує перемити всі підлоги в домі. Часто чоловіки не бачать у домі жодного бруду – ваше завдання бути зрозумілою і недвозначною. Прийміть те, що чоловік прибирає гірше за вас. Якщо він мляво поводив пилососом по кімнаті, забувши зазирнути в кути, не лайте його – це охолоджує. Торгуйтеся. Він не любить займатися господарством, а вас жахає брудний посуд? Чудово! Розподіліть обов’язки і врятуйте одне одного. У вас росте син? Навчіть його прибирати за собою, застеляти ліжко, класти брудну тарілку в мийку. Це частина поваги до інших, а щаслива дівчина, яка житиме з ним у майбутньому, оцінить ваші зусилля! Чоловіки найчастіше скаржаться, що…

“…вона займається лише дитиною, а про мене забула”

Звісно, увага матері життєво необхідна дитині, і на перших порах дитина поглинає всі думки жінки. Але через деякий час жінка має «згадати», що в неї є чоловік. Люблячий і уважний чоловік заспокоює, вселяє впевненість у дружину і допомагає їй жити повноцінним життям. Коли народжуються інші діти, материнська роль стає дедалі вимогливішою: жінки не встигають займатися собою і своїм партнером. Справа за чоловіком: він має розбудити свою сплячу красуню.

Ваші дії: