Талановитих дітей губить шкільна система: думка нейробіолога Геральда Гютера

Кожна дитина народжується з високим внутрішнім потенціалом, стверджує відомий німецький невролог Геральд Гютер. Важливо цей потенціал розгледіти й розвинути. Мабуть, важко знайти батьків, які не сподівалися б, що їхня дитина дуже талановита. Невролог з німецького міста Геттінгена Геральд Гютер вважає, що такі сподівання не марні. Вундеркінда він бачить у кожній дитині, про що написав у своїй новій книжці «Роль батьків і школи у виявленні дитячого таланту». Учений вважає, що не варто недооцінювати й потенціал дітей з порушеннями розвитку. «Раніше дітей із синдромом Дауна вважали “ідіотами”. Сьогодні ж вони вже отримують шкільні атестати зрілості», – зазначає дослідник. На думку Гютера, потенціал генія може бути реалізований, якщо батьки й учителі вчасно виявлять особливі здібності дитини і допоможуть їх розвинути. Насправді ж, як зауважив автор книжки в інтерв’ю журналу Der Spiegel, таланти дитини часто губляться в жорнах сучасної школи, де природні здібності й обдарованість часто плутають з добрими оцінками. Учений пропонує школі цінувати природний ентузіазм дитини, який не вимірюється тестами й іспитами, підтримувати її потяг до знань у тій чи іншій галузі. Як зазначає автор, неврологічні дослідження підтверджують, що коли учні щиро зацікавлені певною темою, вони швидко накопичують знання, які закріплюються в їхній пам’яті. Зубрить і одразу забуває, вчиться з примусу, мало читає. Якщо впізнаєте в цьому свою дитину, не поспішайте її сварити. Система шкільної освіти заохочує дітей до навчання. Учені доводять: вчитися треба охоче. Нині мало користі від моделі навчання XIX століття, вважає професор Геральд Гютер. Щоб готувати молодь до дорослого життя, у школах треба вчити інакше. ППротягом останніх років дослідження мозкової діяльності дали багато нового матеріалу для роздумів. Раніше вважалося: дитячий мозок розвивається поступово, поки дитина чогось навчається. Наші дослідження показали, що все навпаки. Спочатку формуються мозкові структури. Закорінюються лише ті знання, які дитина використовує. Для шкіл це означає: дітей треба зацікавити й захопити навчальним матеріалом.

Наведемо уривок з інтерв’ю професора Гютера, наданого «Дойче Велле»: Що відбувається в мозку дитини, коли вона вчиться з натхненням? Активуються емоційні центри – групи клітин у середньому мозку, що мають довгі відростки. На кінцях цих відростків містяться нейропластичні медіатори. Вони збуджуються, коли людина хоче зробити щось особливо приємне. Тому ми краще опановуємо все, що приносить задоволення. Чи може навчання постійно бути лише в радість?З погляду нейробіолога, це те, до чого ми маємо прагнути. Тобто ми маємо розвивати школи, в яких дітям не втовкмачують знання, а пропонують їх самостійно засвоювати. Тому, мабуть, набагато важливішими за методики й дидактику є питання: як створити в школі умови, щоб діти почувалися впевнено і відчували заохочення, мали натхнення засвоювати нові знання. Чи впливають гени на здібності до навчання?Так, така думка побутує з минулого століття. Проте генетичні програми функціонують так, що в мозку кожної дитини закладено більше, ніж ми бачимо в результаті. Кожна дитина народжується особливою, тому й підходи до неї мають бути особливими. Спільне навчання, яке ми століттями спостерігаємо в школах, тобто коли всі мають засвоїти однаковий матеріал, – загалом неможливе. Скласти однакову шкільну програму для всіх – нереально. Поясніть, чому діти з країн, де навчання досі ґрунтується на жорсткому зубрінні, перемагають на міжнародних олімпіадах. Чи не суперечить це вашим тезам?Ні, бо дослідження показують: навчальні процеси фіксуються в мозку лише тоді, коли діти заохочені й натхненні. Звісно, результатів можна досягти й дуже примітивними методами – штрафами та покараннями. Наприклад, у Китаї діти традиційно роблять усе, щоб батьки були задоволені. Вони готові вчитися 14 годин на добу і досягають високих результатів на міжнародних тестах і змаганнях. Але роблять це не тому, що справді цікавляться англійською, німецькою чи математикою, а заради результатів. З катастрофічним побічним ефектом, коли дедалі більше дітей скоюють самогубства. Цю проблему вже усвідомили й китайські політики. Нещодавно ви створили в Німеччині ініціативу «Шкільний прорив». Чого Ви хочете досягти? Наша мета – щоб батьки, вчителі, школярі та шкільні керівництва на місцях об’єдналися, щоб змінити культуру навчання і стосунків у школі. Ми хочемо розвинути принципово іншу культуру спільного навчання. Нині йдеться не про те, щоб людина виходила зі школи і все знала напам’ять. Ідеться про те, щоб самому творити власне життя в дедалі складнішому світі, брати відповідальність за себе, інших, оточення. Тобто Ви – оптиміст і вважаєте, що не мине й ста років, як у Німеччині постане нова система шкільної освіти? Я трохи зухвалий і заявляю, що вже за шість років у Німеччині школи в такому вигляді, в якому ми її знаємо сьогодні, не буде. Підприємствам і університетам потрібні молоді люди – натхненні винахідники, майстри й творці, які насамперед засвоїли, що цілей треба досягати спільно. Джерело: http://www.dw.de