Їжачки в тумані, або Чого вчать у школі?

…займається. Але навіть самовіддана праця дорослих і дітей не гарантує добрих знань. Головна проблема для учнів — відсутність чіткої системи в поданні інформації. Величезні її обсяги, хаотично «напхані» в голови школярів, не прояснюють картини, а роблять учня схожим на їжачка в тумані: щось десь видно, але загальний напрямок руху незрозумілий. Чи можна за таких умов чекати від учнів інтересу до предметів, які вони вивчають? Дедалі частіше батьки звертаються до репетиторів із проханням систематизувати знання дитини: «Вона в мене і правила знає, і формули. Сидимо до ночі. У нас ліцей, тому багато задають. А що до чого — не розуміє. Допоможіть розкласти все по поличках». І що цікаво: якщо взяти зошит учня й подивитися, які завдання і в якому обсязі виконують у школі, а які й скільки задають додому, виникає тверде переконання: у багатьох учителів теж є проблеми з тим, щоб розкласти матеріал по поличках. Але тільки репетитора в них немає. Мабуть, такими питаннями мала б займатися адміністрація — завучі, директор. Але в них свої клопоти — щоденний обіг паперів, звітів і наказів, брак грошей на ремонт даху чи паркану. Та вони й самі є гвинтиками тієї ж шкільної системи. Учителеві легше зі слухняними й керованими учнями, директорові школи – з такими самими вчителями та завучами, чиновникові – з директорами. Може, саме тому в нашій школі стільки невпевнених у собі людей? Останній учительський з’їзд став тому підтвердженням. Багато говорили про те, що школам потрібна автономія. І академічна, і фінансова. Ці прогресивні європейські реформи можуть принести користь кожній конкретній школі й країні загалом. Але це в ідеалі. Чи впорається з автономією більшість наших шкіл? Адже доведеться і програми, і підручники самостійно обирати, і відповідати за результати своєї роботи. Можливо, краще активно просувати ідеї дистанційного навчання та екстернату? Скільки часу зекономили б діти для корисних і потрібних занять із репетитором чи батьками! І ще на всілякі гуртки та секції, на читання книжок і прогулянки на свіжому повітрі лишилося б. Така реформа нам дуже підійшла б. Тим паче що вона всім нам дуже близька. Тоді, може, веселішим і цікавішим стало б життя і школяра, і вчителя? Звісно, це жарт. Школа потрібна нашим дітям. Але школа радісна, корисна та ефективна. Чи є в нас така? Відповідь на це запитання (або принаймні інформацію для роздумів) дають нам результати згаданого вище дослідження. Оксана Онищенко, «Дзеркало тижня. Україна» №5.