Страх бути відкинутим: звідки він береться і як із ним жити

Страх бути відкинутим — найпоширеніший зі страхів у більшості людей. Поки вони чогось бояться, він постійно супроводжує їх у житті, що, як стверджують психологи, дуже погано. До того ж люди дуже чутливі до відкидання, тому нерідко впадають у депресію, що також надзвичайно небезпечно. У такі моменти навіть веселі, позитивні особи стають сором’язливими й несміливими. Вони намагаються уникати близьких стосунків, щоб не отримати гірку відмову й чергове розчарування. І неважливо, чи ці стосунки дружні, професійні, випадкові, товариські чи інтимні. Щоб не образити співрозмовника в подібній ситуації, треба вчитися ввічливо відмовляти людині, не зачепивши й не травмувавши її почуттів і тонкої, доволі вразливої душі.

Нерідко під час розмови з психологами клієнти зазначають, що їх постійно гризе страх, що в якийсь момент вони стануть ізгоями. Їм здається, що якщо це станеться, світ довкола зміниться, забарвиться в чорний сумний колір і все закінчиться. І хоч вони знають, що цього може ніколи не статися, страх усе одно переслідує й не дає спокійно жити та будувати нові стосунки.

Потреба в оцінці та визнанні іншими — одна з головних потреб людини. Ми соціальні істоти, і жити в суспільстві, відчуваючи його настрій і підтримку, для нас надзвичайно важливо. Так само необхідно бути прийнятими членами цього колективу й відчувати свою корисність. Проте не варто забувати, що люди — егоїстичні істоти. Вони хочуть постійно отримувати для себе лише найкраще. Далеко не всі готові на альтруїстичні вчинки, тому й існують конфлікти між людьми та відмови одне одному в бажаному спілкуванні.

Не можна дивитися на відмову як на кінець світу. Це просто черговий спосіб захистити себе перед іншими й довести всім, що ти хороша людина. І неважливо, яку стратегію захисту від цього світу обирає кожен у конкретному випадку. Хочеться, щоб такі думки якомога рідше спадали людям на думку. А для цього кожному достатньо утримуватися від усього, що може змусити інших від нього відвернутися.