Новорічні ігри для дітей: 10 веселих розваг для свята

Подарунок

Це просто ідеальна гра для новорічного вечора. Кожен із гравців вигадує, який подарунок він зробив своєму “сусідові”. А потім по черзі починають показувати свій “подарунок” за допомогою міміки та жестів. Щойно сусід відгадав, він може загадувати свій подарунок наступному гравцеві. Слова заборонені! У крайньому разі дозволяється підказка, але така, що містить лише опис (а не назву) предмета.

Повітряні кульки

Це ідеальні “м’ячі” для кімнати. Проста розвага: дмухаючи, утримувати кульку в повітрі. Роблять це всі одночасно, тож завдання не з простих. Щоб не переплутати кульки, на них можна щось намалювати або позначити цифрами. За допомогою кульок можна влаштувати й змагання зі “штовхання ядра”. На край столу кладуть кульку. Гравцеві зав’язують очі й ставлять спиною до столу. За командою він має зробити п’ять кроків уперед, тричі повернутися на місці, повернутися до столу й здмухнути кульку на підлогу. Найчастіше правильний напрямок губиться, і під загальний сміх гравець намагається здмухнути кульку звідти, де її й близько немає.

Нісенітниця

Перед кожним учасником – аркуш паперу. Ведучий ставить запитання, на які треба відповісти: хто, коли, де, що робив, що бачив, що сказав? Запитання можуть бути й іншими – суть у тому, що, відповівши на запитання, треба передати свій аркуш сусідові ліворуч (при цьому верхній край аркуша загинають, щоб не можна було прочитати написане). Своєю чергою ти отримуєш аркуш від сусіда праворуч. Коли аркуші обійдуть усіх по колу, ведучий збирає їх і вголос читає, що вийшло. Іноді виходить справжня нісенітниця, а іноді – просто кумедна історія.

Контакт

Ведучий задумує слово й називає всім його першу літеру, скажімо, “д”. Мета решти – здогадатися, яке слово він загадав, і вони висловлюють свої припущення у формі загадок: “Може, це гніздо для кріплення шурупа в стіні?” Ведучий має зрозуміти, що мається на увазі, і відповісти: “Ні, це не дюбель” або “Так, це дюбель” (якщо він задумав слово “дюбель”). Якщо ведучий не може назвати слово, про яке його запитували, – йому доводиться назвати наступну літеру свого слова… У грі діє правило: якщо хтось поставив запитання ведучому, а інші раніше за нього зрозуміли, про що йдеться, то вони мають дати про це знати, сказавши: “Контакт!” Якщо ніхто не вступив у контакт, ведучий не зобов’язаний відповідати на запитання. Гра триває, доки задумане слово не відгадають. Той, хто поставив останнє запитання, стає ведучим.

Електричний струм

У цю гру можна грати просто за святковим столом. Усі сідають і беруться за руки під столом. Треба обрати ведучого й першого гравця, з якого починається гра. Цей “перший” стискає руку сусіда праворуч, той передає імпульс потиском наступному гравцеві – і так по ланцюжку… За сигналом “Стоп” гра зупиняється, а ведучий має вгадати, на кому зупинився потиск. Якщо йому це вдалося, ведучим стає той, кого вгадали. Ну а якщо ні – ведучий залишається!

Намотай швидше

Для цієї гри треба приготувати дві котушки й нитку завдовжки 3–5 м. Посередині нитки роблять позначку – фарбою або вузликом. Гравці стають один навпроти одного, тримаючи в руках по котушці так, щоб нитка була туго натягнута. За командою починають швидко намотувати нитку на котушку, весь час наближаючись одне до одного. Виграє той, хто першим дійде до середини нитки.

Передай апельсин

У цій веселій грі учасники шикуються в шеренгу. Гравці – від першого до останнього – мають передати по ланцюжку апельсин (або м’ячик). Суть гри в тому, що руками при цьому користуватися не можна – лише підборіддям або плечем! Якщо апельсин падає на підлогу, усе починається спочатку.

Японські хованки

Гравці стають у коло, один – посередині, очі в нього зав’язані. Він пташка. Решта ходять довкола нього й повторюють: “Пташко, пташко, замкнена в клітці, коли ти вийдеш до мене, моя пташко?” Обійшовши кілька разів по колу, вони зупиняються й запитують: “Хто стоїть позаду тебе?” Пташка називає ім’я когось із гравців. Якщо вгадає, на її місце стає названий гравець, і йому зав’язують очі, інакше вона й далі залишається пташкою, і гра повторюється.

Пташиний ринок

Це італійська гра. Грають шість–вісім осіб. Один гравець – продавець, інший – покупець. Решта сідають навпочіпки й обхоплюють руками коліна. Вони курчата.
Покупець підходить до продавця й запитує: “Чи є у продажу курчата?” – “Як не бути, є”. – “Можна подивитися?” – “Будь ласка”. Покупець заходить позаду курчат і по черзі торкається їх: “Це мені не подобається, надто старе”, “Це жилаве”, “Це худе” тощо. І нарешті, торкнувшись обраного курчати, каже: “Це я куплю”. Продавець і покупець піднімають курча за обидва лікті в повітря, розгойдують і кажуть: “Ти гарне курча. Не розчіплюй рук і не смійся”. Якщо обране курча почне усміхатися чи сміятися або розчепить руки, воно вибуває з гри.

Із заплющеними очима

Надягніть ¦товсті рукавички й визначте на дотик, що за предмет вам дали.