Вагітність — не вирок для кар’єристки: права майбутніх мам на роботі

У житті жінки настає момент, коли вона готується стати матір’ю. Тож рано чи пізно їй доводиться замислюватися, як зберегти баланс між професійною діяльністю та вихованням дитини. Адже, за статистикою, 29% українок народжують дітей у 25—29 років, здобувши вищу освіту й зарекомендувавши себе як фахівчині на роботі. А 5% жінок стають матерями після 35 років, на піку кар’єрного зростання. Які ж у них гарантії збереження робочого місця? І чи вдається насправді ними скористатися?

Порушити цю тему мене змусив випадок, що стався з моєю сестрою, яка почала шукати роботу після отримання диплома юриста. Вона надіслала своє резюме до відомої юридичної компанії, де була вакансія асистента керівника. За кілька днів їй прийшла відповідь. У ній повідомлялося, що її запросять на співбесіду лише в тому разі, якщо їй (магістрові права) немає тридцяти, якщо вона незаміжня, не має неповнолітніх дітей і важить 55 кілограмів (за зросту метр сімдесят). Зрозуміло, що такі умови не мають нічого спільного з професійною діяльністю юриста. Ба більше, частина 1 статті 184 Кодексу законів про працю України забороняє відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Адже такі дії можуть розцінюватися як завуальована дискримінація за ознакою статі та віку. А це вже пряме порушення норм, закладених у Конституції. Не думаю, що керівник юридичної фірми про це не знав. Швидше навпаки: він розумів, що такі вимоги протизаконні, тому й надіслав їх електронною поштою. У такому разі лист не можна вважати офіційною відмовою в прийнятті на роботу. Як наслідок, відпадає можливість оскаржити його в суді. Запитання: чому юристи, покликання яких — поважати закон, самі ж його й порушують?

А ось випадок, що стався із заступницею начальника одного з відділів державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Оксаною Петрищевою. Її звільнили з посади через бажання піти у відпустку по догляду за дитиною, причому в день, коли вона перебувала на лікарняному. У зв’язку з цим жінка звернулася до суду й, окрім поновлення на посаді, вимагала стягнути з управління юстиції на її користь 6500 гривень за моральну шкоду. За словами пані Петрищевої, головне завдання державної виконавчої служби — виконання рішень судів. «Про яке виконання може йтися, якщо її працівники самі створюють підстави для нових судових позовів?» — обурено запитує вона.

І справді, якщо вже представники юстиції з порушенням закону звільняють вагітну жінку, яка сама за освітою юристка, то які шанси зберегти за собою посаду, пішовши в декретну відпустку, у менш обізнаних українок?

«Ситуація з порушенням роботодавцями прав вагітних жінок і тих, хто виховує маленьких дітей, не тішить, — відповідає юристка, голова Судової асоціації України «Фонд сприяння правосуддю» Катерина Тарасова. — Проте останнім часом кількість судових рішень у трудових спорах, ухвалених на користь позивачів, які прагнуть поновитися на посаді, зростає. Тому жінкам, які збираються в декретну відпустку, треба добре знати свої права, щоб зуміти захистити себе й свою дитину від можливої протидії з боку роботодавця.

Закон України «Про зайнятість населення» містить додаткові гарантії щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту й не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. До них належать і вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до трьох років, одинокі матері, що виховують дитину до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю. Для їхнього працевлаштування місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах, організаціях (з чисельністю працівників понад 20 осіб) до 5% загальної кількості робочих місць, зокрема з неповною зайнятістю. У разі відмови в прийнятті на роботу жінок зазначеної категорії в межах установленої броні державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому якщо, наприклад, вагітній жінці або матері однорічної дитини відмовляють у працевлаштуванні, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний письмово повідомити їй причини такого рішення.

Як правило, роботодавці розуміють, що за відмову прийняти на роботу жінку, яка чекає на дитину, настає кримінальна відповідальність, тому вигадують іншу причину».

За словами пані Тарасової, невиконання функціональних обов’язків, прогул, поява на роботі в стані алкогольного чи токсичного сп’яніння, крадіжка можуть стати підставою для звільнення вагітної жінки. Але й у цьому разі звільнення можна оскаржити в суді, заявивши, що ця неправомірна дія завдала непоправної шкоди її здоров’ю та здоров’ю майбутньої дитини. Позивачка обов’язково має надати лікарняні листки, які є в кожної вагітної жінки. У таких випадках суд завжди стає на бік потерпілої сторони.

Це чудово розуміють роботодавці, особливо приватні підприємці, які не бажають виплачувати чималі компенсації за незаконне звільнення своїх підлеглих, тому намагаються знайти компромісний варіант. Щоправда, не обходиться й без неприємних винятків, коли на шостому місяці вагітності жінку без вихідної допомоги виставляють за двері. Причина проста — відсутність офіційного працевлаштування або підписаний нею контракт, у якому є пункт про заборону вагітності. У такому разі слід звертатися не лише до суду, а й до центру зайнятості, а також до органу соціального захисту за місцем проживання, щоб отримати грошові виплати.

«Адже на державну допомогу можуть розраховувати не лише працюючі жінки, студентки, підприємиці, а й безробітні. Різниця лише в сумі таких виплат, — пояснює начальниця відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення Тетяна Ігнатенко. — Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами працюючим жінкам призначається в розмірі 100% заробітку незалежно від їхнього безперервного трудового стажу, а от непрацюючі, які не перебувають на обліку в центрі зайнятості (ЦЗ), можуть розраховувати лише на 5% у розрахунку на місяць. Ті, хто зареєструвався в ЦЗ, мають змогу отримувати 100% мінімального розміру допомоги по безробіттю».

Олександра Тимощук, ZN.ua