Материнські стилі виховання: яка ви мама?
Мама – найголовніша людина: це беззастережна любов, безпека й комфорт. У маминих обіймах нічого не страшно. Донька повністю копіюватиме мамину поведінку та її реакції на різні життєві ситуації. А син бачитиме у своїй мамі еталон жіночої поведінки.
Але, звісно, кожна мама ставиться до своїх дітей по-різному. Доктор психологічних наук Захаров класифікував мам залежно від стилю виховання дітей. Більшість цих стилів негативно позначаються на психологічному й фізичному здоров’ї дітей.
Мама-квочка (виховання за типом гіперопіки). Така мама забуває про власне життя і повністю присвячує себе новонародженому. Мама завжди поруч і захищає свого малюка від холодного вітру, пекучого сонця, несподіваного укусу, можливого переляку, від лихого ока й поганого впливу. Дитина росте без жодних турбот, ні до чого не докладає жодних зусиль. Здебільшого такі хлопчики й дівчатка виростають незрілими, непристосованими до життя особистостями, переважно егоїстичними та вередливими. Часто це люди, невпевнені у своїх силах. Хоча нерідко в підлітковому віці діти починають бунтувати проти надмірної опіки, виборюючи власні вподобання й мрії, і це, в принципі, нормальний вихід із ситуації.
Мама-зозуля (виховання за типом гіпоопіки) — жінка, яка через певні життєві обставини приділяє дитині мало уваги або перекладає її виховання на плечі іншої людини. Така поведінка, звісно, має раціональне пояснення: треба працювати одразу після пологів, бо мама — основна або єдина годувальниця в родині. Можливі варіанти: обов’язково завершити навчання, треба захистити дисертацію, слід закінчити важливий проєкт, підписати важливий контракт тощо. Дитина може бути небажаною для жінки або, навпаки, потрібна жінці лише для того, щоб спонукати партнера одружитися з нею, чи як спроба «врятувати» невдалий шлюб. У такій родині мама й дитина — як планета із супутником: наче й разом, але ніколи не досить близько. Мама живе своїм життям, а малюк – своїм, причому мама щиро переконана, що так у дитини формуються відповідальність і самостійність. На жаль, сучасні батьки дистанціюються від дитини, «виховують» сина чи доньку за допомогою мобільного телефона, Скайпу тощо. Така дитина не відчуває, що її достатньо люблять, у неї зникає довіра до світу. Згодом з’являється емоційна відчуженість, зокрема й від мами. Психологи радять сприймати дитину як подарунок долі (хоч якої статі чи зовнішності вона була б). В ідеалі мамі варто тимчасово відкласти свої «важливі» справи, щоб більше часу проводити з малюком. Постарайтеся організувати своє життя так, щоб не непокоїтися через «народжувати чи не народжувати». Звісно, народжувати! Сучасна жінка, на щастя, може планувати вагітність.
Мама-фельдфебель – усе завжди вирішує криками й наказами, грубо втручається в життя дитини. Така мама ніколи не говорить ніжно, емоційно холодна, легко дратується, часто принижує гідність сина чи доньки. Поруч із нею дуже важко відстояти свою індивідуальність, бо вона просто поглинає неповторність свого малюка. У дитини можуть з’явитися тривога чи страхи. Часто діти таких мам починають ховатися за маскою байдужості від постійних повчань і криків. А розуміння й любові шукають в інших людей.
Царівна Несміяна (гіподепресивна мама) — це найтиповіший стиль поведінки сучасних жінок. Така мама правильна, принципова, вимоглива, обов’язкова, честолюбна й дуже стримана в емоціях, але її не назвеш доброю та чуйною. Мама-Несміяна вишукує недоліки у власній дитині, постійно критикує, сковує, дає вказівки чи читає мораль. Це неймовірно сувора мати, яка ніколи не веселиться й не жартує, а галас, дитячу біганину, жарти й сміх уважає дурницями. Не дивно, що діти в царівни Несміяни виростають замкненими, невпевненими у своїх силах, тривожними, часто з невротичними чи гіподепресивними проявами. Можливо, так стається тому, що багато сучасних жінок просто «недолюблені» й не вміють виявляти любов до інших, навіть до власних дітей. Якось моя сусідка зізналася: «Мама виховувала мене дуже суворо… Кажуть, так правильно. Але я хотіла б бути цілковитою її протилежністю… Бути доброю, не командувати й не розпоряджатися надміру життям дітей».
Мама-Снігова королева не лише сувора, як мама-Несміяна, а ще й неймовірно зарозуміла, емоційно холодна й егоїстична людина. Вона сидить на своєму крижаному троні, і їй немає жодного діла до турбот, переживань чи мрій власної дитини. Мама-Спляча красуня – це жінка, яка перебуває у світі солодкого сну та своїх мрій. Хіба ж прекрасна казкова героїня може мити посуд, прати брудні шкарпетки чи перевіряти уроки? Вона легко перекладає ці нудні справи на плечі інших людей.
А буває мама-слідчий – енергійна, емоційна й владна жінка. Її виховання – це суворий контроль над усім, зокрема над почуттями й емоціями дитини. Мама постійно «лізе» в життя дитини, розпитує її про все: що робить, куди й з ким іде, що їсть, про що думає й мріє. Зрозуміло, що активність і самостійність дитини неймовірно пригнічуються.
Часто це мама-керівниця, ділова жінка, яка досягла високого статусу на роботі. Вона автоматично переносить свій стиль спілкування в родину. Це мама, яка контролює словом. Або, навпаки, це жінка, якій не вдалася власна кар’єра, тож вона докладає всіх зусиль, щоб успіху досягла її дитина. Власні нереалізовані плани лягають на тендітні плечі малюка разом із посиленим контролем. Така мама контролює не лише словом, а й постійною присутністю, стеженням, невсипущим супроводом. Це контроль, який не дає дитині ні жити, ні діяти, ні вільно дихати.
Як бачимо, нерідко на мамину поведінку впливають її власні неусвідомлені психологічні проблеми та страхи, які вона зрештою передає своїй дитині. Мама-фельдфебель може залякувати власну дитину, бо й сама може чогось боятися. Мама-квочка може надто опікати малюка через власну підвищену тривожність чи страх самотності. Мама-Несміяна постійно чіпляється до дітей, бо вона надто підозріла й хворобливо принципова. Мама-слідчий контролює інших через власне нервове перенапруження.
Психологи вважають, що найкраща мама — добра, спокійна, врівноважена й щаслива. Вона ніколи не забуває приголубити дитину, сказати, що любить її, і знаходить час на ігри. Це мама-творчиня, яка має власну цікаву справу, але завжди знаходить час на потреби дитини. Мама, яка створює (разом із дитиною) атмосферу оптимізму й радості в родині. Мама, яка без повчань і насильства, без сюсюкання чи критики дає дитині відчуття повноти життя, дарує віру в себе й навчає долати перешкоди. Звісно, ідеальних людей не буває, але важливо намагатися бути врівноваженою, залишати поганий настрій і проблеми за порогом дому й не зриватися на дітях.
Американські психологи й соціологи нещодавно з’ясували, що більшість дітей мріють про маму, яка завжди готова їх вислухати й поговорити. Діти вважають, що мама має поважати дитину, а стосунки в родині мають бути чесними. Під час опитування хлопчики й дівчатка зазначили, що їхні помилки не повинні применшувати материнську любов. Від поведінки мами багато в чому залежить майбутнє життя дитини. Спогади про маму кожен із нас пронесе крізь усе життя: це може бути почуття любові, щастя, вдячності й тепла, іноді розчарування, нерозуміння чи байдужості, рідше – болю й образи. Тож, дорогі мами, якщо вам ще раз захочеться нагримати на свою дитину й обізвати її «телепнем», зупиніться й подумайте: може, річ зовсім не в малюкові?