Як навчити дитину вимовляти звуки «Ж» і «Ш»: вправи логопеда

Після звука «Р» шиплячі «Ж» і «Ш» — одні з найскладніших для дітей. Вони вимагають, щоб язик піднявся «чашечкою» до піднебіння, а повітря йшло теплим широким струменем. Тому малюки часто замінюють «Ш» на «С», а «Ж» на «З» («сапка» замість «шапка»). Найчастіше це минає з розвитком мовного апарату, але батьки можуть допомогти правильними вправами — і головне, не нашкодити поспіхом. Розберемо, коли хвилюватися, а коли просто практикувати.

У якому віці з’являються «Ж» і «Ш»

Шиплячі належать до звуків, які дитина опановує пізніше за більшість інших. До певного віку їх відсутність чи заміна — варіант норми, а не «дефект». Тому немає сенсу «ставити Ш» надто рано. Водночас якщо в старшому дошкільному віці звуки так і не з’явилися або дитина вимовляє їх спотворено, варто проконсультуватися з логопедом.

Чому шиплячі не даються

• язик ще не вміє підніматися «чашечкою» й утримуватися вгорі;
• слабкий чи неспрямований повітряний струмінь;
• дитина не чує різниці між «С» і «Ш» на слух;
• звичка вимовляти «як простіше».

Артикуляційна гімнастика (розігрів)

Шиплячі потребують спритного язика й теплого струменя повітря. Ці вправи роблять щодня по кілька хвилин, перед дзеркалом, у формі гри:

• «Чашечка» — широкий язик підняти краями вгору, як чашечку;
• «Смачне варення» — облизувати верхню губу широким язиком зверху вниз;
• «Грибок» — присмоктати язик до піднебіння й утримувати;
• «Фокус» — здути ватку з кінчика носа язиком-чашечкою (тренує струмінь угору);
• «Тепле повітря» — дмухати на долоню теплим широким видихом.

Від гімнастики до звуку: послідовність

1. Зміцнюємо язик артикуляційною гімнастикою, учимося робити «чашечку».
2. Викликаємо звук (часто — від правильної «чашечки» й теплого видиху).
3. Закріплюємо в складах: ша-шо-шу-ши, жа-жо-жу-жи.
4. Переходимо до слів: шапка, шуба, жук, жаба.
5. Вводимо у фрази, віршики, скоромовки.

Не форсуйте й не змушуйте «через силу». Якщо звук довго не виходить або спотворюється — краще звернутися до логопеда, ніж закріплювати неправильний варіант.

Чого не варто робити

• передражнювати чи соромити за неправильну вимову;
• перевантажувати довгими заняттями — краще коротко, але щодня й весело;
• вимагати ідеальної вимови одразу;
• самостійно лізти в рот дитині інструментами.

Коли час до логопеда

• у старшому дошкільному віці шиплячі так і не з’явилися;
• звук спотворений, «хлюпає» чи вимовляється вбік;
• страждають й інші звуки, мова загалом нечітка;
• самостійні вправи кілька місяців не дають результату.

Часті запитання

Що ставити першим — «Ш» чи «Р»?

Зазвичай шиплячі («Ш», «Ж») з’являються раніше за «Р». Послідовність і план роботи краще узгодити з логопедом, якщо проблемних звуків кілька.

Скільки займатися?

Краще коротко (5–10 хвилин), але щодня й у формі гри. Регулярність важливіша за тривалість.

Дитина чує «ш», але каже «с» — чому?

Інколи проблема не в язику, а в розрізненні звуків на слух. Тоді допомагають ігри на «впіймай звук». Якщо не виходить — зверніться до логопеда.

Що почитати далі

• Як навчити дитину вимовляти звук «Р»
• Як прищепити дитині любов до читання

Матеріал підготувала редакція «Лімпопо» й має довідковий характер. Він не замінює очної консультації логопеда, який підбере вправи під конкретну дитину.