Тисяча й один спосіб потоваришувати братиків і сестричок
Майже в усіх сім’ях, де є діти різної статі, час від часу виникають конфлікти, коли брат і сестра, особливо будь-якого віку, не знаходять спільної мови, а це стрес як для самих дітей, так і для батьків, які не можуть їх примирити. Радимо скористатися практичними порадами сімейних психологів, як знайти підхід до дітей і досягти гармонії та дружби між ними:
– Завжди давайте діткам можливість піклуватися одне про одного (однак у жодному разі не змушуючи, а заохочуючи й хвалячи ініціативу): якщо одна дитина образила іншу, варто зачекати певний час, щоб винуватець спробував утішити скривдженого, а не поспішати особисто заспокоювати й мирити їх. Кривдник так зрозуміє, що може не лише псувати атмосферу, а й робити її дружньою.
– Підказуйте дітям, як саме вони можуть допомагати одне одному, навчати, робити щось разом.
– Не кажіть, що любите всіх дітей однаково, а відзначайте індивідуальність і важливість кожного окремо.
– За жодних умов не порівнюйте своїх дітей між собою! Це дуже важливо! Усі діти різні! Навіть коли порівняння здається позитивним для обох, воно може спровокувати дітей на подальше суперництво. Можна порівнювати досягнення кожної дитини з її попередніми досягненнями.
– Не чіпляйте ярликів і не давайте дітям певних фіксованих ролей у сім’ї. Наприклад, коли одну дитину вдома називають «наш спортсмен» чи «художник», це робить цю сферу розвитку для інших дітей у сім’ї недоступною, нецікавою, а сама дитина почувається змушеною відповідати цьому званню, навіть коли їй хочеться змінити своє хобі. .
– Намагайтеся приділяти час кожній дитині окремо, наодинці, без участі інших.
– Якщо обоє вимагають вашої уваги одночасно, варто час від часу повністю перемикатися на старшого, навіть коли молодший ще зовсім маленький і здається, ніби його потреби важливіші.
– Не придушуйте конфліктів, дайте дітям право відчувати негативні емоції одне до одного, навчайте їх правильно й чітко висловлювати свої почуття та прощати.
– Не намагайтеся постійно розбиратися й виносити власний вердикт щодо конфлікту, який виник. Іноді ваша участь має обмежитися лише тим, що ви вислухаєте всі сторони й визнаєте їхнє право відчувати злість, невдоволення та образу. Коли діти висловлять батькам власні претензії та невдоволення, їхня напруга одне щодо одного почне спадати.
– Озвучуйте невисловлені емоції під час конфліктів, коли діти самі ще їх не розуміють і не можуть пояснити.
– Не ставайте на жоден бік у конфлікті, адже навіть ініціатор агресії спочатку сам почувається розгубленим через неспроможність зробити щось по-своєму.
– Нагадуйте про різні приємні моменти, які нещодавно відбувалися, наприклад, як одна дитина подбала про іншу, допомогла, розсмішила, виручила. Підкреслюйте те, що вони роблять із любові одне до одного.
– Наголошуйте, що сім’я — найвища цінність, адже брат чи сестра будуть поруч, навіть коли діти виростуть, хоч як сильно вони зараз сваряться.
– Пам’ятайте, що старші діти так само залишаються вашими дітьми, вони так само маленькі, і неприпустимо вимагати від них більше лише тому, що вони «вже великі» й мусять терпіти, миритися, допомагати, чекати тощо лише тому, що в сім’ї є ще й молодший.
– Не змушуйте старших піклуватися про молодших, не покладайте на них обов’язок виконувати якісь щоденні рутинні домашні справи, як-от прибирання за молодшим, годування його, перевдягання тощо. Коли дитина виявляє бажання допомагати, робити це постійно — це варто й потрібно приймати й заохочувати. Однак дитина водночас має мати право вибору, а також можливість змінити власну думку й перестати виконувати цю роботу.
– Формуйте прив’язаність між дітьми залежно від їхнього віку, дозволяйте дітям вільно торкатися одне одного, навчайте їх бути обережними, ніжними, не уникайте фізичного контакту старших із немовлятами, не бійтеся цього!
– Не варто заздалегідь давати старшій дитині марних надій, що немовля народиться й одразу зможе з нею гратися чи любитиме її. Намагайтеся описувати найближче майбутнє, яке чекає на вашу сім’ю, якомога реалістичніше, готуйте дітей морально, розповідайте, що гратися малюк зможе нескоро, а спочатку здебільшого плакатиме, їстиме й багато спатиме, а також часто лежатиме на маминих руках.
– Заохочуйте цікавість і турботу старшої дитини про молодшу, контролюйте й навчайте, як це правильно робити (водити за ручки, навчаючи ходити, годувати з ложечки тощо), не обмежуйте їхніх контактів тоді, коли старша дитина щиро виявляє бажання зблизитися емоційно з молодшою, навіть коли спочатку в неї виходить не надто добре. Це дуже крихке бажання, і його легко зруйнувати обмеженнями, заборонами чи своєю надмірно бурхливою реакцією.
– (Важливо!) Не розлучайте дітей після народження молодшої дитини, не віддавайте старшу на виховання няні, бабусям. Пам’ятайте: що більше часу діти проводитимуть окремо, то менше в них шансів навчитися мирно співіснувати, пізнати одне одного, звикнути, налаштуватися одне на одного.
– Поставте дитячі ліжечка поруч у кімнаті, щоб діти були навіть фізично ближчими одне до одного. Якщо дітям подобається, можна влаштувати їм спільний сон.
– Дозволяйте старшій дитині побути малюком, якщо їй хочеться (дайте трохи полежати в дитячому ліжечку, носіть її на руках, допомагайте вдягатися й навіть годуйте з ложечки тощо). Нехай дитина має змогу почуватися дитиною і знає, що про неї теж подбають!
– Подаруйте старшій дитині персональну «ляльку», з якою можна буде робити все те саме, що й мама робитиме зі своїм немовлям. Разом купіть ляльковий слінг, одяг, вдягніть підгузок тощо.
– Влаштовуйте спільні купання, вовтузіння на ліжку, сидіння на колінах у батьків. Це не лише захопливо й цікаво, а й корисно.
– Переглядаючи фотографії та сімейні відео, підкреслюйте схожість між дітьми й відзначайте їхню індивідуальність і неповторність в одному й тому самому віці.
– За можливості виділіть кожній дитині зону виключно для її речей, не дозволяйте іншим членам сім’ї брати їх, не спитавши попередньо дозволу власника.
– Враховуйте особисті інтереси та індивідуальні потреби кожної дитини (не вибирайте між танцями доньки й футболом сина і в жодному разі не записуйте доньку на футбол «за компанію»).
– Організовуйте спільні сімейні справи й події, як-от походи в гори, сімейні пікніки та поїздки.
– Вдягайте дітей схоже, хоча б в одній кольоровій гамі або в однакову річ (шапки, взуття, сумки), але не ідентично!
– Якщо обоє відвідують один садочок, варто попросити вихователів дозволяти дітям навідувати одне одного протягом дня.
– Вибирайте разом з однією дитиною подарунки для іншої, обговорюючи при цьому, чим та цікавиться, що саме любить.
– Називайте дітей у присутності всіх інших членів сім’ї «наш Сашко», «наша Софійка».
– Навчайте старшу дитину, чим вона може розважити молодшу, щоб їхня спільна гра була результативною й цікавою для обох: дайте їм якусь іграшку для занять, нехай старша навчає малюка нескладних дій у спільній грі, розважає. Так ви навчите старших дітей відчувати відповідальність за розвиток молодших, а заразом і отримувати задоволення від часу, проведеного разом.