Смішні історії з життя дітей: кумедні вислови малюків

– Як тебе звати?
– Давид
– Як твоє прізвище?
– Любих
– А по батькові як?
– …??? ТАТОВИЧ.

————-

Луговська Юлія

Говорить Митя (від 2 до 3 років)

– Митю, як звати тата?
-Саса (пауза) ні, ні. Я Саса! Я Саса! (це він так жартує)
– А як же звати тата?
– Тато, ау!

Митя повзає по мамі й бурмоче «все-все мій, все-все мій».
– Що твоє?
– Мама мій!

Відтепер Митя став котиком. Він так і відповідає («кіка») перехожим, які чіпляються з питанням «Як тебе звати?». А котиком він став тому, що раптом дуже полюбив варену рибу. Так от, приходить до мене на кухню Митя, тобто котик, перед обідом і намагається поцупити зі столу мармелад. Я кажу: «Котику, йди лови мишей». Він слухняно йде до кімнати. За якийсь час чути «Хап, хап миса» (хап, хап мишу). А потім син приносить коробочку з монетками, повідомляє, що це миші, і починає запихати їх у дірку під раковиною. На питання «що ти робиш?» відповідає: «там ніка (нірка)».

Прошу Митю щось зробити, відповідає:
– Не можу, я думаю (лежить, підперши підборіддя рукою)
– Про що ж ти думаєш?
– Про все.

Митя знає про отруйні та їстівні гриби й ягоди. Розмовляємо про змій. Розповідаю:
– Гадюка тонка, коротка й отруйна. Пітон — товстий, довгий і не отруйний.
Митя (радісно): Його можна їсти!

Коли Миті треба від нас щось, чого він сам зробити не може (або не хоче через своє тимчасове «впадання в дитинство»), любить підкреслювати нашу дорослість — просить: «Великий тату, увімкни світло» або «Велика мамо, виріж цю картинку».

Дідусь: «Дивись, що я тобі зліпив — це мушля. Хто там живе?»
Митя: «Рак!»

Часто каже «Це мої улюблені!» про одяг, їжу, іграшки. Розбираю сьогодні вміст гаманця. Митя (радісно): «Мої улюблені гроші!»

Зігріваю змерзлого Митю під пледом, він каже:
– Давай тут усю зиму лежати.
– А коли вилізем?
– Навесні.

Уранці стягує з мене ковдру й каже: «Мамо, я тебе почистив, вставай».

Митя встає з горщика й показує мені вміст:
– Мамо, дивись, яка троянда!

Митя раптом заявляє: «Я не курка».
Тато: «А чому ти не курка?»
Митя: «Не знаю, так мене зробили».

Митя приходить і каже: «Гепнулося й розмазалося». Я з недобрими передчуттями біжу на кухню. Але нічого не знаходжу. Ще раз питаю Митю, він каже: «Це така загадка». Я, заспокоївшись, що нічого не розмазалося, цікавлюся: «Що ж це таке?»
Митя, радісно: «Сметанка!»

————

Мама Аля і тато Петя

Вітаємо! Нашим донечкам Маші й Ніці по 2 роки 8 місяців. Майже щодня ми записуємо нові фірмові «приколи» від донечок. Ми вирішили надіслати на конкурс частину нашого батьківського «щоденника»

Наші перли ДО 2 років

У бабусі джинси з квіточками. Бабуся зібралася додому. Ніка підходить, гладить квіточку:
– І куди це така гарна бабуся зібралася?

Ніка Маші: читай, а то їстимеш!

Ніка про Машу: Ніка — дівчинка, а Маша — вовк (дуже образилася).

Ніка приходить, скаржиться: попа болить, вовк покусав.

Епопея з привчанням до горщиків. Ніка звикла швидше. Присіла на хвильку на горщик під час гри, я, бачачи це, питаю:
– Ніко, штани знімемо?
Ніка, дуже злякано:
– Ні. Переодягнемо.

Діти вбігли в кухню, де була ввімкнена електроплита. Я не встигла їх вивести, як Маша торкнулася плити й обпеклася. Поплакала. За кілька днів ситуація повторюється, але діти стоять і дивляться на плиту. Я коментую:
– Плита дуже гаряча. Якщо будете торкатися — обпечетеся. А я жаліти не буду.
Нарешті Маша наважилася торкнутися плити, але одним пальчиком. Їй боляче, але, знаючи, що я її не жалітиму, стоїть і скаржиться:
– Дуже, дуже хитра плита…

30 грудня 2005 р.

Ніка: – Гулі-гулі, йди сюди — вкушу! (без видимої причини, сидячи на горщику)

3 січня ганяють таргана зі словами «геть звідси, поганий викладач!»

Розкидають іграшки з підвіконня. Ніка по ходу їх жаліє: бідні-бідні, плачуть. Маша рішуче розкидає й коментує: багато хто сміється, багато хто сміється….

Ніка сидить у мене на руках, гладить і приговорює: люблю матусю. Питаю: а татуся? Ніка: а татусь на роботі!

Маша запускає дзиґу, у неї не виходить. Вона коментує: не щастить Маші, не щастить…

Прогнали таргана. Ніка припустила: тарган пішов у магазин.

У магазині на касі нам називають вартість покупок:
Касирка: – Тридцять одна вісімдесят!
Маша: – Ні, дякую!

Маша розглядає книжку, розповідає мені картинку:
– Хрюша яблука розсипала, не зібрала, повалялася… (пауза) От свиня!

Маша жаліє іграшкового тигра:
– Тигрулю, зайчику мій бідненький!

Маша в поганому настрої. Ходить, піднімає з підлоги дрібне сміття й жує його. Питаю:
– Машо, навіщо ти їси все, що знаходиш на підлозі?
Маша, сердито: – Голодна!

Сидять за столом, граються. У Ніки в руках — нова коробочка від лампочки, у Маші — іграшки, але вона хоче коробочку.
Намагається виміняти в Ніки:
– Ніко, хочеш помінятися? Ніко, хочеш тигрулю й білочку? Ніко, бери, а то наляскаю! Ніко, клізму поставлю!

12 лютого Маша цілий день розповідала, що хоче заміж.

Діти слухають пісеньки, починається пісенька про Чебурашку, а перед цим була про Снігурочку: – Це пісенька про Снігуряшку!

Почали активно вигадувати й наговорювати через це на свої іграшки. Маша скаржилася, що її вкусив бегемот, і навіть показувала сліди укусу:)

З легкої руки бабусі за обідом стрибають від радості:
– Матуся — майстриня, приготувала огірочок!

Малювала дітям лисицю, відволіклася. Повернулася до малювання, а Маша суворо на мене дивиться:
– Вуха намалюй лисиці! Усе. Дожилися…

Під вечір діти натомилися, втомилися. Маша ходить по дому, рве й ламає все, що трапляється на шляху, реве на весь голос:
– Втомилася Машенькаааа!

Ніка кидає іграшковий бутерброд:
– Бутерброд пішов у магазин по ковбасу.

Зранку Ніка:
– Буде бум.
Маша:
– Не буде бум!
Ніка:
– Ще й як буде! Не те слово!

Маша й Ніка вигадали віршик-пісеньку про кошеня (за мотивами «Качка каченя, кішка кошеня, мишка мишеня кличуть на обід. Качки поїли, кішки поїли, мишки поїли, а ти ще ні?») з двома продовженнями. Пісня виглядає так:
Качка кошеня, кішка кошеня, мишка кошеня, мама кошеня, Маша кошеня, тато кошеня, Ніка кошеня, бабуся кошеня, конячка кошеня, стінка кошеня…(перелічують усі відомі їм явища навколишнього світу)…
варіант 1. …кличуть на обід.
варіант 2. …вбили лопатою.

Нова версія «Айболита» від Ніки, вигадана на вулиці під час відлиги:
– …в Африці акули, в Африці горили, в Африці великі, злі … калюжі!

Співали колискову для мами, склали самі:
– Баю-баю-баєчки, не лягай на краєчку, бо прийде бобер і вкусить за плече.

На балкон прилетів голуб. Ніка з кімнати:
– Гуля! Привіт! Як життя?

У дітей є віршик:
одна мишка захворіла,
не пила вона, не їла,
щоб мишка не хворіла,
треба, щоб пила і їла.
Ніка:
Одна мишка захворіла,
не пила вона, не їла.
Не давали мишці пити й їсти.

На вулиці заметіль. Діти стоять біля балкона й дивляться на хуртовину, тихо наспівуючи:
– Ось воно яке, наше літо…

Нікин монолог під час гри:
– Не кричи, ведмедю! Хочеш заміж? Ну, нема дельфіна…така вже реклама…кінова… Заріз прийде жираф, і ми підемо гуляти. Не кричи, кажу тобі! Бегемоте, сидіти! ОЙ! КРАСА!

На день народження подарували їм маленьких ляльок з одежинкою, волоссячком тощо. Я показала їм, що ляльку можна роздягати. Почали роздягати ляльок — пояснила, що зняти з ляльки можна лише те, що й з дівчаток, тобто штанці, сукню, а не ручки-ніжки. Ніка роздягла свою ляльку й просить:
– Мамо, зніми волосся!
Я:
– Ніко, а в тебе волосся знімається?
Ніка, смикаючи себе за волосся:
– Матусю, учора знімалося!

Після 2 років

Тато Петя й діти малюють фарбами. Ніка наполегливо вимагає намалювати їй «тілець». Ми не можемо зрозуміти, перепитуємо. Ніка тоном «пояснюю недотепам востаннє» повторює:
– Маша сидить на стільці.

Після сніданку Петя каже Маші:
– Машко, як же ти замурзалася! Треба буде тебе вмити.
Маня, не приховуючи погрози в голосі:
– Я тобі вмию!

Ніка зранку принесла татові з мамою в ліжко…дохлу муху за крило й каже:
– Ось яка кака в Ніки!

Петя нарізав малим апельсин, приніс і питає, що треба сказати (має на увазі «дякую»). Маша:
– Банана немає.

Вчимо англійську за спеціальним диском для дітей. На картинці намальований хлопчик. Я питаю:
– Хто це?
– Хлопчик, відповідають діти.
– Як його звати англійською? — питаю я. Хвилинне замішання. Ніка протяжно:
– Хлооо-опчииик!

Біжать сідати обідати за столик. Ніка сідає, а Маша ніяк не може залізти на стілець — перед ним стоїть торбинка з іграшками. Я питаю з кухні, не бачачи ситуації:
– Усі сіли?
Ніка:
– Я сіла!
Маша:
– Ніка-то сіла, але сіли не всі! Доведеться Машеньці їсти стоячи!

Збираємося на вулицю. Одягаю Ніці памперс, та гірко зітхає:
– Ох, памперс заважає…
Кажу:
– Ніко, ну що вдієш?
Ніка погоджується:
– Так, життя — не малинка…

Маша розкидає заколки (несанкціоновано). Приходить Ніка. Відбувається розмова:
– Машо, що ти робиш?
– Граюся.
– А мама дозволила?
– Не дозволила.
– Тоді давай я допоможу (теж розкидає заколки).

Одягаю дітей на вулицю. Маша виривається й люто на мене кричить:
– Негайно припини знущатися з дитини!!!

Сидять, перебирають монетки (називають їх грошиками). Розмовляють. Маша:
– Тато пішла на роботу.
Ніка:
– Не пішла, а пішов!
– Тато пішов на роботу. (зітхаючи) Тато вічно йде на роботу! Маші набридло!
– (з розумним виглядом) Тато заробляє грошики!
– (зітхаючи) Ну, нехай заробляє тато грошики, що з ним, із татом, вдієш…

Маша катає іграшкового ведмедя на панельці з іграшковою рибою, виламаною з ходунків.
Питає ведмедя:
– Ведмедю, хочеш кататися на рибі?
Відповідає:
– Не дуже.
Я питаю:
– Ведмідь не дуже хоче кататися?
Маша:
– Риба не дуже хоче.

Махаємо татові у вікно. Кличуть його:
– Петюнько, Петюнько, ти де?
Я:
– Який це вам Петюнька? Це тато!
Маша, глибоко замислившись:
– А наче Петюнька…

Із великим задоволенням співають знайомі пісні. Катаємо їх у візочках. Маша обертається до нас (батьків):
– Співати можна?
– Можна.
– Про Чебурашку?
– Про Чебурашку.
Дитина вмощується зручніше, обирає найвискливіші тони, розгойдується з боку в бік із величезною амплітудою й на всю вулицю горланить:
– …я був колись дивною іграшкою безіменною…

Ніка вередувала на майданчику, відбирала чужі іграшки. Я її присоромила, Ніка відійшла вбік і бурчить:
– Так, я жаднюга.

Збираємо фігурки. Ніка намагається припасувати дві несумісні деталі. Я питаю:
– Ніко, ти думаєш, воно має бути так?
Ніка, з образою й претензією в голосі:
– Матусю, я взагалі не думаю! (зате чесно:))

Нудьгують після свят без гостей. Ніка сидить, думає й питає в Маші:
– ПАм’ятаєш, дядько ЛЬОша приходив?
– ПАм’ятаю.
– ПАм’ятаєш, Іра приходив?
– ПАм’ятаю.
– Пам’ятаєш, Аня приходив?
– Пам’ятаю.
перебирають так само МАрину, Віку, Льошу, Лелю, Скляра.
Ніка задумливо:
– А пішли ж, усі-усі…

Між 16 і 18.05.06 р. сталася трагедія. Дитина вперше отримала серйозну моральну травму. Діти прийшли на кухню, взяли іграшки — кухлик, ополоник, дві каструлі. Але якщо Маша обійшлася скромно, півторалітровою каструлею, то Ніка пожадібничала й узяла 8-літрову. Пожартувала: мовляв, сідаю на каструлю, як на горщик. І сіла. І завалилася. І вилізти не змогла. Дитина склалася навпіл, не отримавши жодних фізичних травм, перелякалася до смерті й навіть горщика кілька днів побоювалася:)

Влаштували бійку за іграшкового ведмедика. Ніка випадково тицьнула Маші пальцем в око. Та розплакалася, почала Ніку соромити. Ніка, щиро засмутившись:
– Машо, я бавилася.
Маша:
– Ніко, перепроси Машу!
– Вибач, Машо, будь ласка.
– Не так, усе треба казати!
– Вибач мені, Машо, будь ласка, я більше не буду тицяти тобі в око й бавитися.
– (надзвичайно гордо) Не вибачу!

Маша поцупила мій Цивільний кодекс, сіла на горщик, розгортає кодекс десь посередині, показує пальцем місце в книжці:
– Ось! Жили-були…

Маша намагається годувати іграшкового віслючка своїм супом. Я її переконую, що віслючки суп не їдять, розповідаю, що віслючки їдять зовсім інше. Питаю:
– Машо, а ти знаєш, що віслючки їдять?
Маня дивиться на мене як на дурненьку:
– Їжу!

У друга Юрка є іграшки — два волохаті щури моторошного вигляду. Дітям вони дуже подобаються. Маша:
– Коли я виросту, я буду волохатим щуром.

Маша розповідає казку:
– Жили-були дід і баба. і була в них курочка ряба. одного разу три поросятка обкакалися, і курочка ряба знесла їм яєчко. Дід бив-бив поросят — не розбив яєчко, баба била — не розбила. (переводить подих) почали вони кликати онучку. Онучка за бабку, бабка за дідка, били-били — ніяк не розбили! Мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко впало й розбилося. Плаче дід, плаче баба (замислилася)… а ще плаче онучка, Жучка, Мурка й три поросятка. а курочка їм кудкудаче: не плач, діду, не плач, бабо, я знесу вам яєчко не золоте, а… машину! От дід зрадів машині!

Маша тицяє мені пальчиком у заплющене око. Я, природно, висмикуюся. Маша серйозно:
– Мамо, не смикайся, не можу влучити в очко пальцем.

Вчимося читати за системою «картка — слово». На абсолютно однакових картках, однаково розмальованих дітьми, написано «Маша» і «Ніка». Я, не дивлячись на картку, питаю в дітей:
– Що це за слово?
Діти (як з’ясувалося пізніше, абсолютно правильно): «Ніка! Ніка!» Я не погоджуюся. Потім дивлюся на картку й розумію, що помилялася. Діти обурені:
– Мамо, ти не вмієш читати? Мамо, як же так! Мамо, як тобі не соромно!

Увечері чекають на ванну, вона нарешті наповнилася, і вони біжать роздягатися. Петя за ними не встигає, і вони його муштрують:
– Тату, бігом сюди! Тату, впав-віджався!

Маша з мене знущається. Вона ходить у смугастих штанях, на яких нічого не видно. Підходить до мене:
– Мамо, в мене капці мокрі.
Торкаюся — мокрі, знімаю їх, надягаю сухі шкарпетки. Маша хитро:
– Мамо, а в мене майка мокра.
Торкаюся — низ майки мокрий, переодягаю майку. Маша, просто тріумфуючи:
– Мамо, а в мене й штани мокрі! (пауза) Я вся напісялася!

Ідемо вулицею, я розповідаю їм про екскаватор, мовляв, не бійтеся його, він приносить користь, і раптом екскаватор запрацював, почав активно копати. Ніка перелякалася, сховалася за будинок і стала звідти за ним стежити. Машина перестала працювати, почала від’їжджати, Ніка прокоментувала: екскаватор наробив добра купу. Тепер додому їде.

Між собою:
Ніка:
– Починається бійка (дуже спокійним голосом)
Маша:
– Ні, не починається!
Ніка:
– Чому не починається? (відчувається здивування). А я кажу, починається бійка! — і кидає в Машу помідором

Ніка лежить на дивані й протяжно, наспівуючи:
– Машо, що ти робиш? Машо, перестань! Машо, не бігай! Машо, не бери! Машо, не чіпай! Маню, як ти поводишся? Машо, як тобі не соромно?
Я питаю:
– Ніко, що ти робиш?
– Я Машу дістаю.

Як Ніка Машу діставала:
Ніка сиділа на горщику й випрошувала в Маші ведмедя. Нарешті випросила, Маша прибігла з віслючком і каже:
– Це в мене ведмідь! (має ж зберігатися баланс ведмедів!)
Ніка:
– Ні, це віслючок!
– Ведмідь!
– Машо, це віслючок!
(Маша б’ється в істериці)
– Гаразд, Машо, віслючок — це ведмідь! — і далі триває довга істерика!!!

Гуляємо в парку, дивимося на конячок. Раптом серед коней трапляється верблюд. Ніка оббігає його з різних боків, торкається лап, усіляко напрошується. Петя їй пояснює: мовляв, Ніко, не треба чіпати, це незнайомий верблюд, а не знайома конячка. Ніка підбігає до верблюда з боку морди й представляється:
– Привіт, верблюде, я Ніка! — і далі бешкетує.

-Ведмедику, тебе ображають?
-Ні.
-Тебе бояться?
-Бояться…

Ніка сидить на горщику й просить Машу дати їй іграшки. Маша не дає. Ніка її кличе:
– Машо, дай мені коліщатко!
Маша не відривається від свого заняття й зауважує між ділом:
– Я не Маша, я Машечка.
Потім Ніка вже не на горщику грається, інсценує діалог між динозавром і свинкою. Динозавр:
– Привіт, Машо!
Свинка:
– Я не Маша, я Машечка!

Мишка Зіна (каже й показує Ніка):
– Я втомився й замерзла, хочу їсти. Де моя їдальниця?

Діти питають щось про хліб і молоко серед дня, я відповідаю, що тато прийде й купить у магазині. Ніка мене жаліє:
– Ти ще зовсім маленька, тобі не можна самій ходити в магазин?

———–

Jul

Вітаємо!
Моїй донечці Даші вже 4 роки.
Це невеличкі історії з нашого життя, ніким не вигадані.:)

Даші 3 рочки, ми купили їй нові черевики, принесли додому й почали міряти. Взули черевики, я дивлюся з усіх боків, щоб не тиснули й не були завеликі, ставлю Даші питання, а вона мені: «Мамо, ми неправильно черевики взули». Я на своїй хвилі (мама доросла, розумна, не може неправильно взути черевики): «Усе правильно» (звідки дитина може знати, як треба взувати черевики). Даша знову: «Мамо, ми неправильно черевики взули». Я її знову заспокоюю, що все гаразд. Примірку закінчено. Аж тут Даша схрещує ноги й питає: «А як я так ходитиму?» Німа сцена, бо я розумію, що черевики дитині справді взула неправильно — не на ту ногу.

Нам подарували пухнасте напівперське кошеня, і ми почали думати, як його назвати. Вирішили: раз напівперське, нехай буде Персик. Було це на початку літа, і до персиків було ще далеко. Усім повідомили, як назвали кошеня. І ось кінець дня, кошеня бігає кімнатою, а Даша зосереджено дивиться на нього й намагається його покликати, тільки, видно, забула, як ми його назвали, тому перша спроба: «Абрикос! (потім трохи подумала) Мідор! (помідор)». Так і лишився в нас кіт Помідором без жодних там персиків.

Даша поїхала на дачу з дідусем і бабусею. Поки бабуся поралася в помідорах, дідусь пішов на межу із сусідньою дачею підв’язувати виноград. Раптом із дачного будиночка вилітає Даша й страшенно кричить: «Дідусю, ти куди поліз до чужої бабусі????!!!!»

Тато сильно вдарив руку й пішов у поліклініку, зробив рентген, а знімок приніс додому. Даша ввечері розглядає знімок, а я їй пояснюю, що це татові кісточки. Даша з круглими очима обертається до мене й питає: «А хто їх виколупав?»

————

Бабуся Наташа

Я — бабуся трирічного Давида.
Веду його в травні в садочок (тоді йому було два з половиною). На клумбі — конвалії.
– Дивись, які гарні квіти!
Практично:
– Їх можна їсти?
– Ні, саме цю квітку їсти не можна. Вона отруйна.
Обурено:
– Це я — Давид!

У два роки склав віршика:
Кіска пИсЯ — не вся,
Кіска вусЯ — не вся.
….Кішка вагалася у дверях — заходити до дитячої чи піти перекусити на кухню….

Віршик, складений перед сном на горщику:
Баю-баю…
Я смердю.

Горщикова тема в житті маленьких дітей виправдано займає велике місце.
Навчився робити всі свої справи в горщик. Пишається. Вивчає
«продукт»:
– Дивись, бабусю! Літера О!
– Дивись, крокодильчик…
Але якось горщикова муза покинула юного художника. Подивився й
скривився:
– Та-а-а… Нічого цікавого…

Улітку проходимо повз великий будинок. На балконі — тарілка супутникового
телебачення.
Давид:
– Вони вже прилетіли!
– Хто?
– Шльуланетяни! На талілці (тарілці!
Інопланетяни, тобто.
Вплив мультиків. Там багато інопланетян.

Давид:
– А Джастін сьогодні в садочку обригався!
– Давиде, «обригався» — це негарне слово. Треба казати:
«знудило».
– От його нудило-нудило, а виявилося — обригався.
Порадувала (у переказі онука) реакція няні Люди:
– А Люда сказала: «Нічого, я зараз приберу! І все буде нормально!»

Вчить літери:
О — це О. С — це «О поламалося». К — це «Ж поламалося».
І справді, візуально С і К — половинки О і Ж.

———–

Ірина

І ще трохи з Машиних висловлювань.

2 р. 4 міс.

Я кажу: «Машо, мені щось не подобається, що в тебе в носику рохкає».
Вона відповідає: «А в мене там порося!»

Маша розглядає свої фотографії (до року) і коментує: «Маня маленька, ще волоссячка немає, тільки лоб»

Вкладаю Машу спати вдень. Крутиться, спати не хоче. Я її питаю: «Машенько, ну чого ж ти не спиш?»
Відповідає: «Не можу спати я під стінкою, упираються коліна».
Як ви зрозуміли, улюблений мультик дитини — про Бременських
музикантів 😀

————

Наталія

Мене звати Наталія, я мама майже семирічного Єгора.
Не так давно, під час перегляду серіалу «Моя прекрасна няня», Єгор видав «перлину»:

Після слів Дениса: «Дякую няні Віці за те, що вона вимкнула на всіх телевізорах еротичні канали», Єгор перепитав:
-Які канали?
Я йому відповіла:
– Еротичні.
– Це які?
Не знайшовши одразу, що відповісти, просто повторила:
– Еротичні.
-Мамо, це що, канали, де карате показують?

————

Ольга

Нашому Єгорці зараз 2 роки 7 місяців, але розмовляє він уже давно й часто нас смішить. Ось лише деякі з кумедних випадків.

1 р. 4 міс.: Ми з Єгоркою читаємо картки зі словами (за Лупан), трапляється слово «пиво». Єгор назвав його й коментує:
– Тато любить
– Так, тато любить пиво.
– І дід
– Так, дідусь теж любить пиво.
– Татове

У 1 р. 4,5 міс. Єгорка знає вже дуже багато марок машин і впізнає їх на вулиці. При цьому «Хонди» в нас іще називаються «сідай» (у тата така машина), «Шкоди» — «дід», а «Жигулі» — не інакше як «погана».
Ось так. Виробникові варто замислитися: устами немовляти 🙂

Єгору 1 р. 5 міс.
Дідусь питає тата:
– Як ти доїхав на дачу?
Єгор із сусідньої кімнати відповідає:
– Машиною.

1 р. 6,5 міс. Єгор побачив, як я складаю татові на роботу бутерброди. Я пояснила, що тато, коли зголодніє на роботі, їх з’їсть. За якийсь час його питають, де тато, і Єгор чесно відповідає:
– Тато пішов на роботу бутерброди їсти.

1 р. 7 міс. Єгор попросив намалювати йому «Деу». Я намалювала йому машинку, як змогла, і питаю:
– Ну що, схоже на «Деу»?
На що Єгор розчаровано відповідає:
– «Таврія» якась.

1 р. 10 міс. Одягаємося на вулицю. Єгор намагається взутися сам, але в нього не виходить. Я кажу:
– Єгоре, коли взуваєш черевики, треба язичок ручкою тримати.
Піднімаю голову, а він стоїть, висолопивши язика, і тримається за нього рукою.

2 р. Єгор разом із татом дивляться футбол і їдять горішки. Тато каже:
– От тільки пива бракує
Єгор, не відриваючись від футболу й не повертаючи голови:
– Мам, захопи татові пиво!

2 р. Єгор малює, пише літери. Показує на ряд якихось незрозумілих символів:
– А ось це слово, яке я прочитати не можу, це я грецькою написав.

2 р. 1 міс. Гуляємо надворі, Єгор читає на паркані: «Шкура — лох».
– А що таке… — починає він.
– Ну все, — з жахом думаю я, — от ми вже й написи на парканах почали читати
– … а що таке «шкура»? — продовжує Єгор.

2 р. 2 міс. Прийшли додому, Єгор стукає у вхідні двері.
– Там же нікого немає. Кому ж ти стукаєш?
– Нулю.

2 р. 3 міс. Фарбую вії тушшю. Єгор питає, що я роблю. Я пояснила, а він співчутливо каже:
– А то зовсім старенькі стали

2 р. 3 міс. Проїжджаємо повз магазин «Каштан». Єгор прочитав назву, помовчав і каже:
– «Каштан» магазин називається — там усякі каштани продаються.

2 р. 3 міс. На заняттях із малювання вчителька показує кульбабу й питає, як називається квіточка.
– Едельвейс! — кричить Єгор.
Я кажу:
– Ні, Єгорко, подумай, ти ж знаєш цю квіточку.
– А, півонія! — знайшовся наш ботанік.

2 р. 4 міс. На дитячому майданчику Єгор підходить до рукоходу:
– О! Синусоїда!

2 р. 5 міс. Грається серветками.
– Мам, хочеш шмарклі витерти?
– Ні, дякую, не хочу.
– Тату, а ти хочеш?
– Ні, і я не хочу.
– Тату, ну це ж так дуже цікавенько!

2 р. 5 міс. «Чайки полетіли… На значок “Мазда” схожі…»

2 р. 5 міс. Єгорчина тітка лежить на ліжку, він коментує:
– Ну ти, Ніко, непосида, так непосида!

2 р. 6 міс. На дачі зникла електрика, запалили свічки. Єгор роззирнувся й каже:
– Як у церкві

2 р. 6 міс.
– Юрта — це такий дім. Там люди живуть.
– Які люди?
– Забезпечені.

2 р. 6 міс.
– Єгорко, зараз спіймаю тебе й з’їм!
– Ні, не з’їси!.. Я ж мухомор. А він отруйний. Його їсти не можна. Зрозуміла? …. от якби був білий гриб.

2 р. 6 міс. Питаю чоловіка, чому він не поголився, а він віджартовується:
– Не вмію.
Єгор:
– Тато ще погано голиться, скоро будемо «У» на ванну вішати.
(Як знак «У» — «учень» на автомобілях).

2 р. 6 міс. Відчиняємо татові двері. Єгор питає:
– Хто там?
– Я, — відповідає тато.
Кажу Єгорові:
– Спитай: «Хто — “я”?»
Єгор:
– Тато!
– Ні, спитай: «Хто — “я”?»
Здивовано:
– Я??? Єгор!!!

————-

Таня Кибиткіна

Мене звати Таня.
Вирішила поділитися недавнім висловлюванням сина Дениса.

Вкладаючи дитину спати, я почала розповідати казку «Ріпка».
Дійшла до того, як дід почав рвати ріпку, тобто тягне-потягне, а витягти не може… Син у мене питає: «Мамо, а чому він не викопав її лопатою?»
Це сказав малюк у 2,5 року.

————

Ірина

Продовження про Машу, два роки й чотири місяці.

Розмовляю телефоном із подругою, її син трохи молодший за Машу. Як більшість молодих мам, водночас балакаємо, граємося з дітьми, потроху робимо якісь справи. Слухавка в мене добра, донька поруч, нашу розмову їй добре чути. Маша починає тягтися до диска з мультиками, диски стоять високо, і дитина від старанності, перепрошую, пукає… І в цю ж мить подруга на тому кінці дроту питає сина: «Владе, ти що, обкакався, щось пахне». А моя кізонька їй відповідає: «Ні, це Маня попукала». Завіса!

———–

Світлана

Добрий день!
Мене звати Світлана. Вирішила взяти участь у конкурсі, і ось кілька перлин від мого сина Давида. Йому зараз 3 роки.

перлина 1 (1,7 року)
Показую малюнки з тваринами:
– Хто це?
– Тигр.
– А це?
– Папуга.
– А це?
– Скунс
– А це? (показую зебру)
– ММММ? Береза

перлина 2 (2 роки)
Розповідаю всоте казку про Дюймовочку:
– Жили-були чоловік і жінка. Вони дуже любили одне одного й допомагали одне одному, але в них не було діточок. І от жінка вирішила піти… Куди піти?
– …До лікаря. Треба іти до лікаря.

перлина 3 (3 роки)
Загадую загадку:
– у кого подушечки м’якенькі, а кігтики гостренькі.
– МАМА!!!!

————–

Оленка

Перше запитання!

Наша донечка Тонечка вже вовсю балакає, а їй лише 1 рочок і 8,5 місяця.
Причому повторює все-все, що почує. Якось їхали ми машиною (довго), втомилися їхати, і я, зрадівши, що вже приїхали, вигукую: «Еврика!» — раніше я цього слова не вживала. І мала, звісно, повторює тим самим тоном, але за секунду чую: «Мамо, сьо таке еврика?». Я в шоці, бо це перше НАШЕ запитання. Я розгубилася від несподіванки. Відповідаю: «Це означає: ура! вийшло! (ці слова вона добре знає), еврика!»
Мала одразу ж повторила: «УРА! Вийшло! Еврика!»

———–

Віта

Я мама 4-річної Маргаритки.
А це її висловлювання:

2 роки
Бабуся, збираючись додому, часто каже: «Пішла додомку».
Ріточка вкотре в гостях у бабусі, задумливо оглядаючи кімнату, видає: «Це ДОДОМКА…»

2 роки й 1 міс.
Переказує казку про трьох поросят:
– Ніф-Ніф забив у землю кілки, переплів їх лозою, ось так — тьху-тьху-тьху (плює).

2 роки й 3 міс.
Дістала в бабусі із сумки пенсійне посвідчення, дивиться на фотографію й каже: «Ти сердита, бо я погано їм?»

2,5 року
Рита ходить по дому з рулеткою:
– заяз поміряю холодильник, який він біленький чи чорненький?
Мама: ну і що ти там наміряла?
– 5 градусів.

2 роки й 10 міс.
Мені було ПІТНО. (тобто спекотно).

Увечері вкладаємося спати.
Рита: мамо, спитай, чому нам пора спати.
Мама: чому?
Рита: тому що сонечко сіло за гірку.
Мама: а коли ж буде сонечко?
Рита: Уранці самоскидом привезуть. Дядько поставить драбину й підніме сонечко.

Мама: а чому в тебе зубки біленькі?
Рита: тому що я їх чищу.
Мама: а чому в тебе очка чорненькі?
Рита: тому що я маслинки люблю.
Мама: а чому в тебе живіт спереду, а спинка ззаду?
Рита: мене так НАМАЛЮВАЛИ
Мама: хто намалював???
Рита задумливо: не знаю, ПИСЬМЕННИК якийсь.

2 роки й 11 міс.
У магазині, роззираючись довкола,
– Мамо, а чому ти худенька?
– Ну не знаю, щоб гарно було…
– А чому дядьки такі НАЇДЖЕНІ???

3,5 року
У бабусі на дачі збирають малину.
Бабуся: Ріточко, не бери цю ягідку, візьми ось цю, вона стигліша.
Рита, зриваючи ту, що їй подобається: «Я можу мати свою думку?»
– Бабуся вкрай здивована.
За якийсь час підходить і питає: «А що таке думка?»

3 роки й 9 міс.
Ріточка розповідає бабусі: «Ми з мамою любимо побалдіти, а тато без балди встає».
(у сенсі поніжитися вранці в ліжку)

4 роки й 4 міс.
Рита дуже любить омлет, і їй подобається дивитися, який він спочатку високий виходить, а потім осідає. Каже: «Підніми мене, я подивлюся, як омлет ПРИНИЖУЄТЬСЯ»

————

Людмила

Вові 3 роки.
Сидимо в машині. Вова відчинив вікно й роздивляється всіх і все, що трапляється на очі. Легку атмосферу й тиху музику перериває різкий Вовин крик: та-а-а-ту, ма-а-а-а-мо, дивіться, там три дядьки-живоглоти йдуть ! ! ! Ми подивилися на дядечків, що йшли, і спитали Вову, а чому вони живоглоти? Бо в них та-а-кі великі животи, що зі штанів вилазять.
Хвилин 15 після цього обурено бурмотів собі під ніс одну й ту саму фразу: Ну нічого собі живоглоти, такі пузяки, жах…ну нічого собі живоглоти, такі пузяки, жах… і т.д.

———

Оксана

Сьогодні в нас трапилася кумедна історія, про яку поспішаю вам розповісти.

«Справжній українець»
Женя (7 років) захворів, і лікар призначив йому уколи. Щоб не зважати на біль (не плакати й не кричати), дідусь запропонував співати пісні. І от, коли голка торкнулася попи, Женя заспівав: «Ще не вмерла Україна».

———–

Ірина

Нижче наведено висловлювання моєї доньки Таїсії

Дачна філософія. Тая, 5,2 р.
Дідусь попросив допомогти підв’язувати помідори. Тая приходить до бабусі:
-Ну що це за дитинство важке! Я стрибати хочу, а дідусь помідори підв’язувати змушує.

Вітає бабусю з днем народження:
– Бабусю, ми тебе дуже любимо, і дякуємо, що ти нам народила таку гарну маму.

Ми з Олею (подружкою) смітні дівчатка (тобто часто сваримося)

Проводить мені екскурсію дачею: тут у нас помідори чорніють незрозуміло чому; тут у нас кущі високі — до речі, ти не знаєш, як вони називаються?; тут моя пісочниця; а тут я на гойдалці гойдаюся й дістаю аж до тієї високої гілки, тільки треба спочатку сухою мокрою ганчіркою гойдалку витерти, і я покажу.

Тая, 6,2 р.
Тато має їхати у відрядження.
– Візу дали? — питає мама
– Так, — відповідає тато
– За що? — питає Тая

Зайшла розмова про м’язи черевного пресу. Тато показує Таї свій прес, порівнює з її. Потім показали й порівняли м’язи на руках.
– Усе зрозуміло? — питає тато
– А у вухах м’язи є? Покажи, — відповідає Тая

Тая (6,5 р.) дізналася, що в неї скоро буде братик чи сестричка. Запитання, які вона ставила впродовж наступних днів:
– Мамо, ти сьогодні не багато нахилялася на роботі?

– Мамо, а ви що, оцими штуками.. як їх.. ну в які насіннячко чоловіче збирають, щоб не народити, перестали користуватися?
– Так, поки що перестали, бо вирішили, що тобі пора мати братика чи сестричку.
– А коли дитина народиться, знову будете користуватися?
– Так, будемо.
– А потім, щоб третього народити, знову перестанете?

– А як ти свою дитину назвеш?
– Не свою, а нашу, — виправляє тато.
– Але ж народжуватиме її мама!

– Мамо, ще їж, ти, може, вже й наїлася, а він іще ні, — коментує під час вечері

Шкільно-дорослішальне. Тая, 6,7 року
– Я хочу відкрити магазин проНтоварів.
– ПроМтоварів, — машинально виправляю.
– Ні, саме проН, що означає пронизливих.
– ????
– Там продаватимуться всякі пронизливі предмети — голки, шило, спиці й таке інше.

– Хто мене хто сьогодні зі школи забере?
– Я, — відповідаю
– О котрій?
– Постараюся годині о 6.
Дитина сопе й щось пише на клаптику паперу. Виявляється, це записка «МАМА ПРИЇДЕ ГОДИНІ О 6. МАМА»
– Навіщо? — питаю я.
– А раптом я забуду. А так прочитаю й згадаю.
Папірець складають і запихають у кишеню куртки.

———-

Олена

У мене назбиралася сила-силенна дитячих висловлювань, які я назвала «роздумізмами». Із задоволенням поділюся деякими з них.

Настуся — 3 роки 2 місяці
Ми в гостях. У Насті питають:
– Насте, у тебе чиї вушка — татові чи мамині?
На що дитина цілком слушно відповідає:
– Ні, Настині!

Настя: – Мамо, дай ще печива, будь ласка!
Я: – Ну ти й ненажера!
Настя: – Я не ненажера, це Діма — ненажер. (Це вона про молодшого брата).

Настя мені каже: – Мамо, дай хліб з маслою.

Ідемо з Настусею незнайомою дорогою. Вона каже: – Мамо, куди це ти мене заблукала?

Настуся показує на дерева й каже: «Мамо, там ягідки живуть!»

Настю підстригли. Вона крутиться перед дзеркалом і каже: – Дивись, яка я підстрижена!

Насті 4 роки.
Вкотре повторюємо фрукти:
– Настусю, це що?
– Банан.
– Молодець. А банан — це…?
– Фрукт.
– Правильно. А це що?
– Лимон.
– А лимон — це…?
– ….?
– Ну, до чого лимон належить?
– До чаю!

Насті 4 роки 3 місяці.
Не може роздивитися над ліжком нову картинку (відсвічує лампа), і Настя питає:
– Мамо, а що це ти там повісила? Не бачу — у мене очі заплуталися!

Настя розмальовує будиночок і питає: – Мамо, а можна віконце
зафарбувати?
– Настусю, а якщо вікно зафарбувати, хіба крізь нього буде щось
видно?
– Матусю, але ж його можна відчинити!

Насті 4,5 року.
У суботу вранці просить поставити їй драбинку, щоб злізти з
ліжка (вона спить на другому ярусі). Я їй кажу:
– Дай спокійно полежати, поки ви з Дімою не встали й не перевернули дім догори ногами.
На це Настя сказала: – А в дому немає ніг. Є тільки хатинка на
курячих ніжках.

Насті 5 років.
Дивиться на мій мобільний телефон і каже: – Мамо, я в дитинстві
хотіла такий самий телефон!

Бабуся спакувала Насті в садочок бублики й сік у пакетик із намальованими сердечками. Настя каже: – У мене сердечний пакетик.

А ось і вислів молодшого брата Настусі — Діми (3 р. 8 міс.)
Каже бабусі: – Бабусю, а я піду з тобою на природину? (тобто на природу).

————

frivka

Старший брат (4 роки), намагаючись підкреслити своє старшинство, звертається до молодшого: «Я тато».
Молодший (3 роки) йому у відповідь: «А я дідусь».

————

Вікторія Петрушина

Висловлювання моєї доньки Ярослави, а пестливо — Ясі. Ось вони:

Так уже склалося, що в нашій родині в усіх очі різного кольору. Питання про колір очей мами, тата й доньки раптом зацікавило дворічну Ясю:
– Мамо, а які в тебе оченята?
– Зелені.
– Тату, а які в тебе оченята?
– Карі.
– А в мене — блакитні. Ой, як нас природа розфарбувала!

Зазвичай Яся (5,5 року) їсть дуже погано: її доводиться то вмовляти, то змушувати. Під час двогодинної прогулянки осіннім парком у Ясі розігрався апетит. Дожовуючи четвертий бутерброд поспіль, вона здивовано сказала:
– Ой, щось я розбутербродилася?!

—————–

Оксана

Говорить Настуся. Зараз їй 3 роки.

Побачила на картинці їжачків (маму й багато маленьких їжаченят) і каже:
«Мамо, дивись, це їжачки на касі стоять?» (пояснення мами: у черзі до каси в супермаркеті)
2 роки 4 місяці

Їмо
Настя: «Мамо, а я їм, щоб рости, а ти тоді навіщо їси?»
2 роки 4 місяці

У цирку
Дивиться на акробатів на велосипеді й питає:
«А чому вони так роблять, вони ж можуть упасти?!»
2 роки 5 місяців

У нас сміття завжди виносить тато. Із чого Настя робить висновок:
«Мамо, а чоловіки люблять каки?»
2 роки 5 місяців

Їмо.
Триває постійна боротьба за те, що їсти треба мовчки. Тато, пояснюючи, сказав відоме всім нам: «Коли я їм, я глухий і німий»
Настя розуміє по-своєму й каже: «Мамо, а чому тато сказав, що їсти треба глухим?»
2 роки 5 місяців

«Мамо, в мене такі зворушливі ручки, вони все зворушують!»
2 роки 10 місяців

Настя: «Мамо, дивись, які крупні в мене руки!»
Мама: «Чому ти так вирішила?»
Настя: «Так я ними крупу чіпала!»
2 роки 11 місяців

————–

Ірина

Нашій доньці Маші два роки й чотири місяці. І вона вже потішила нас цікавими (на наш погляд) висловлюваннями.

Маші 2 р. 2 міс.

Тато ввечері вкладає Машу спати. Маша мені: «Мамо, бувай, іди». «Машенько, а куди мені йти?» «Пацювати на кухню!» (працювати на кухню…) Я питаю: «А що ж мені там робити?» Відповідь: «Посуд мити». Ось так…

За кілька днів знову ж таки ввечері під час вкладання спати вказівка: «Мамо, мухою Мані пити дай!»

Подивилася мультфільм про Чебурашку (з крилатою фразою про валізи). Несу Машу на руках, вона тримає свою сумочку. Коментує: «Мама несе Маню, Маня несе сумку».

Вибирає з різнокольорових соломинок одну. Дістає рожеву, кажу їй: «Машо, рожева остання». Не замислюючись відповідає: «Тато купе» (купить)

Не так давно відкрила для себе мультики (раніше мама не дозволяла).
У зв’язку з цим дуже швидко навчилася торгуватися: «Мамо, один мульк, тіко один» — і показує мізинчик, мабуть, для наочності 🙂

Мультяшні вподобання, як їх оголошує Марія: про поросятко Фунтика — хью-хью Фуня, про кота Леопольда — кок Леплельд, про Чебурашку — катися-катися.

Маша зібрала докупи м’які іграшки, обвела поглядом і так мрійливо: «Багаааа……» (багатство)

Приходимо додому з прогулянки, перша вимога дитини: «капу зими» — капелюх зніми 🙂

Час полуденку, саджаю Машу за стіл, вона висловлює побажання щодо їжі, якого мама довго не може зрозуміти: «Маня сисяну любе!» Нарешті до мами доходить: дитина любить сметану.

Мама напросилася
Питаю Машу: Ти чия донька, татова чи мамина? Одразу відповідь: Тапіпі. Тато намагається згладити ситуацію: Машенько, ти ж і мамина, і татова. На що дитина вперто відповідає: Мамімі нєєє, тапіпі!!!

Маша просить дідуся їй почитати. Дідові не хочеться, і він знаходить відмовку: «Машенько, у книжці буковки маленькі, я не бачу». Відповідь: «Діду, оки вдягни й цитай» — окуляри вдягни й читай!

Маші 2 р. 3 міс.

Почистили ввечері зуби, я ставлю Машині щітку й пасту в склянку, коментуючи: «Щіточка й паста спати пішли». Дитя ненадовго замислюється й видає: «Як же вони спатимуть, у них оченят немає»

Улюбленим Машиним словом стало «потім». На будь-яку пропозицію щось зробити поважно відповідає — потім. А тут тато їй сказав: мультик потім. Одразу ж гнівно заперечила: «Зараз!»

Я сказала під час полуденку: не чіпай дудочку, а то вона сирку наїсться й стане брудна. Секундна тиша й обурена відповідь: «У неї ротика немає!» Висновок: мамі варто добре подумати, перш ніж щось сказати 🙂

———————

Оксана

Висловлювання Скирти Євгенія:

Коли утворюється посуха. (Жені 6 років)
– Мам, дай, будь ласка, попити, а то коли я довго не п’ю, у мене в животі утворюється посуха.

Усе не так.
Дізнавшись про різницю в часі між Україною та Америкою, Женя (6 років), здивувавшись, вирішив докладніше розпитати про це знайомих, які живуть у США:
– Чому у Вас усе не за годинниковою стрілкою?

Голод.
Одного разу, після перегляду реклами сирка «Даніссімо», у якій «Голод» ганявся за людьми, Женя (6 років) підійшов до тата й сказав:
– Тату, я хочу вбити мій голод.
– Голод не вбивають, а втамовують, — виправив його батько.
– Ні. Втамовують спрагу, а голод — убивають.

Щоб не загубитися в натовпі.
Женя (5,5 року) непокоївся через те, що тітка Віка з Ясею часто зникають у натовпі. Тому, коли він знову їх знаходив, щоразу питав:
– Ну чому ви весь час «блукаєтеся»?

Мільйон бактерій.
Після поїздки автобусом Женя (5,5 року) запропонував розповісти мені історію про те, як хлопчик Женя ловив мільйон бактерій.
– Розкажи, — погодилася я й приготувалася слухати.
– Коли я їхав в автобусі, задивився у вікно й… роззявив рота. А туди тим часом потрапив мільйон бактерій.

Банани — це сила.
Пригощаючи Женю (5 років) його улюбленими бананами, тато вирішив його попередити:
– Дивись, не їж багато, банани ж послаблюють.
На що Женя відповів:
– Тату, ну що ти, банани — посилюють.

Сріблинки в бороді.
– Дідусю, а що це в тебе за сріблинки в бороді? — з цікавістю роздивляючись, спитав онук Женя (4,5 року).
– Це сиві волосинки.
– То ти старієш?
– Женю, я поголюся, і їх не буде.
– Ура!!! Тоді ти одразу станеш молодим. Тобі буде 18 років, а бабусі — 17.

Брюнет, як і замолоду.
Одного разу бабуся спитала в Жені (4,5 року), якого кольору в нього волосся. На що онук відповів:
– Я, як і замолоду, — брюнет.

Що з чого.
Одного разу бабуся розповіла онукові Жені (4,8 року), що козинаки роблять із різних горішків і насіння. На що він зі знанням справи додав:
– А печиво — з крихт.
– Ні, Женю. Печиво роблять із борошна.
– Ні, бабусю. З борошна роблять хліб.

Чув у книжці. (Жені 4 роки)
– Дідусю, а ти знаєш, що качкодзьоби поїдають черв’яків? Я про це чув у книжці.

——————–

За матеріалами гри для дітей