Музичний світ вашої дитини: як оцінити й розвивати музичні здібності
Як оцінити музичні здібності дитини?
Критерії музичних здібностей, принаймні порівняно з іншими видами здібностей, здаються найочевиднішими як музикантам, так і людям, не пов’язаним із музикою. В оцінюванні музичних здібностей з давніх-давен панують три складники: слух, почуття ритму і музична пам’ять. Справедливість цих критеріїв донедавна ні в кого не викликала сумнівів. І справді, кожному зрозуміло, що, не розрізняючи звуки за висотою чи ритмом, не будучи здатним запам’ятовувати почуте, годі й думати про серйозні заняття музикою. З цією думкою, хоч і з певними застереженнями, можна було б погодитися, але, оцінюючи музичну обдарованість, екзаменатори найчастіше беруться стверджувати, що чим краще розвинені в дитини слух, почуття ритму та музична пам’ять, тим більша ймовірність, що на неї чекає блискуче музичне майбутнє.
Останніми роками хибність такої точки зору починають визнавати науковці і в нас, і за кордоном. Потреба оновити наші уявлення про музичні здібності зумовлена багатьма фактами. За словами М. Слонімського (США), “лише 10% дітей-вундеркіндів стають видатними музикантами”. Надто великий відсоток «відсіву», щоб його можна було пояснити неправильним навчанням і можливою недбалістю «вундеркіндів». Цей самий дослідник наводить і інші дані: “70% видатних віолончелістів виявили свої здібності дуже рано”. Але 30% із них не виявили їх у такому ранньому віці.
Зверніть увагу, що йдеться про великих віолончелістів, а не про музикантів середнього рівня. Отже, навіть для того, щоб стати великим музикантом, не обов’язково в ранньому дитинстві демонструвати надзвичайний музичний слух і пам’ять.
«Гаразд, – скажете ви. – Не слух, не почуття ритму і не музична пам’ять, то що ж?» Річ не в тому, щоб відмовитися від звичних критеріїв оцінювання, а саме в тому, щоб не вирішувати питання музичного розвитку дитини лише на підставі музичного слуху, почуття ритму та пам’яті.
Наприклад, ще в античному світі панувала думка, що «музика сприймається не стільки слухом, скільки розумом», і ці погляди підтримували багато мислителів – від Піфагора до Плутарха. Піаніст Й. Гофман, говорячи про музичний талант, головною вважав «спеціальну здатність до швидкого опанування музичних проблем».
Дедалі більше науковців схиляються до того, що музичні здібності – це особливого роду духовні здібності, нерозривно пов’язані з музичною культурою. Вони розвиваються в процесі музичної діяльності, сприймання музики та власне музичної творчості, і жодні слухові дані самі по собі не гарантують видатних творчих досягнень.
Є ще один аспект розгляду музичних здібностей, пов’язаний із тим, що музично обдаровані люди часто мають ще й лінгвістичні здібності. Близькість музики та мови помітили багато науковців, зокрема й музикознавці. Також із найдавніших часів відома схожість музики та математики.
Пошук спільного між математичними, лінгвістичними та музичними здібностями ведеться і теоретично, і експериментально. У ході цих досліджень стає дедалі зрозуміліше, що музичне мислення не відокремлене від інших видів людського мислення непрохідною стіною. За всієї специфічності музичних здібностей вони поєднані невидимими нитками з іншими здібностями, з усіма властивостями особистості загалом.
Також з’ясувалося, що в тих школах, де музику викладають як щоденний навчальний предмет, діти краще засвоюють й інші дисципліни. У цьому немає нічого дивного, все дуже просто: щоденні заняття музикою, нехай і короткі, настільки збуджують розум, що він стає сприйнятливим до всього іншого. Чому так відбувається, поки що з усією певністю важко відповісти. Ми ще дуже мало знаємо про себе і про закономірності власного мислення, особливо художнього.
Прикро, що уроки музики досі здаються багатьом учням і батькам чимось необов’язковим. Але пам’ятайте, що музика збуджує розум, розкріпачує мислення, хоча основною її сферою, як і раніше, залишається емоційний світ людини.
Попри недостатньо глибоку вивченість музичних і немузичних здібностей, уже зараз можна порадити вчителям музики поцікавитися, хто з дітей особливо добре встигає з математики та іноземної мови, і уважніше придивитися до них. Цілком імовірно, ці діти виявлять себе і як музиканти – активні виконавці та зацікавлені слухачі. Можливо, саме серед них знайшлися б охочі вчитися грати на музичних інструментах. Великий Альберт Ейнштейн і не менш знаменитий Шерлок Голмс із великим задоволенням грали на скрипці. Тут є над чим замислитися…
Навіть якщо ваша дитина не хоче займатися музикою професійно чи в музичній школі, прищеплюйте їй любов до музики: ходіть із нею на концерти, слухайте вдома музику різних напрямів і співайте разом гарні пісні. Зробити дитину шанувальником музики вам цілком до снаги, і завдяки цьому вона стане розвиненішою та різнобічнішою людиною.