Готовність дитини до школи: складові успішного навчання

На сучасному етапі переходу навчальних закладів на навчання дітей із шестирічного віку особливого значення набуває забезпечення їхньої готовності до школи. За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання в школі можливе лише за умови, що на момент вступу дитина досягла відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку. Щоб визначити рівень готовності дітей до навчання, обстежили близько 160 вихованців дошкільних закладів м. Києва. Аналіз результатів показав високий рівень грамоти дітей. Більшість із них читають текст плавно, дехто навіть вільно, швидко, правильно ділять слова на склади, усвідомлюють, що речення складається зі слів, а слова — з літер, роблять звуковий аналіз. Діти достатньо підготовлені до опанування письма, у них добре розвинена дрібна моторика: у більшості дошкільнят рухи впевнені, вони швидко й легко зупиняють руку, вільно повертають її в потрібному напрямку. Усе це свідчить про те, що навчанню грамоти в дошкільних закладах приділяють більше уваги, ніж розвитку мовлення, наочно-образного та словесно-логічного мислення, орієнтування в просторі, формуванню довільної поведінки.

Орієнтування в просторі

Особливі труднощі для дошкільнят становили вправи на орієнтування в просторі. Виконуючи завдання на визначення понять ліворуч–праворуч, угору–униз, уперед–назад, посередині, діти збивалися, часто намагаючись просто вгадати правильну відповідь. Тим часом уміння орієнтуватися в просторі дуже важливе для успішного навчання в школі. Розвиток уявлень про просторові відношення тісно пов’язаний із засвоєнням їх словесних позначень, тому, формулюючи ці поняття, доречно подавати їх парами: верх–низ, над–під, спереду–ззаду, ліворуч–праворуч. Часто, засвоюючи відношення між предметами, діти оцінюють їх лише з власної позиції (початок відліку — власне обличчя). Вони не розуміють, що зі зміною точки відліку змінюються й відношення: те, що було ліворуч, стає праворуч, що було попереду, опиняється позаду. Стрижнем розвитку розуміння простору є перехід від фіксованої системи координат до здатності вільно переміщувати точку відліку. Важливо при цьому навчити дитину орієнтуватися за планом, тобто розуміти, як зображення об’єктів на кресленні співвідноситься з їхнім реальним розташуванням у просторі, а також керуватися планом під час виконання певних завдань (наприклад, знайти в кімнаті предмет, позначений на плані зірочкою). Орієнтовний план кімнати ¦Цю роботу можна почати в середній групі, поступово її ускладнюючи: ознайомивши дітей зі складанням планів обмеженого простору (частини кімнати, усього приміщення), можна перейти до складання планів необмеженого простору (майданчика для прогулянок, території дошкільного закладу). Опанувавши орієнтування в просторі за готовим зразком, діти мають самостійно виконати креслення й зорієнтуватися за ним без допомоги дорослого.

Такі вправи сприяють ґрунтовному розумінню суті схематичного зображення предметів, масштабу, географічної карти. Якщо підготовча робота буде успішною, дошкільнята зможуть відшукати на карті-плані міста його центр, головні магістралі, пам’ятки, свій дитячий садок, власний дім. Такі навички забезпечать дитині незалежність і безпеку в майбутньому житті. Для закріплення вміння слід постійно залучати дошкільнят до різноманітної продуктивної (зокрема конструктивної) діяльності. Інтелектуальна готовність дитини до шкільного навчання, за Л. С. Виготським, залежить не стільки від обсягу знань, скільки від рівня розвитку мислення. Отже, основний показник готовності дітей до навчання в школі — рівень розвитку в них наочно-образного та словесно-логічного мислення.

Наочно-образне мислення

Розв’язання багатьох інтелектуальних завдань під час шкільного навчання потребує образного мислення учня, яке формується й розвивається на основі засвоєних ним узагальнених знань про предмети, явища та події навколишнього світу. Важливо, щоб батьки й педагоги заздалегідь подбали про те, щоб дитина досягла високого рівня узагальнення та абстрагування. Із цією метою нові поняття варто подавати за допомогою моделей і схем, які в доступній для дошкільнят формі розкривають приховані властивості та зв’язки між об’єктами довкілля, виявлення яких становить для дітей найбільші труднощі. Так у дитини формуються тісно пов’язані між собою плани відображення: план реальних об’єктів і план їхніх моделей. Таке навчання можна починати вже з молодшого дошкільного віку. Наприклад, формуючи уявлення про простір, дітей учать викладати з геометричних фігур план розміщення меблів у ляльковій кімнаті або розставляти їх відповідно до запропонованого зразка. Згодом моделювання варто поширювати й на нові види діяльності дошкільнят. Так уже в середній групі діти вчаться будувати й використовувати моделі різного типу, основними з яких є: графічні плани, які застосовують насамперед під час ознайомлення дітей із просторовими відношеннями; графічні зображення предметів і явищ, потрібні для розв’язання певних конструктивних завдань; а також схеми рольових стосунків у грі. Наприклад, у грі «Поїздка автобусом» склад ролей можна запропонувати дітям у вигляді такої схеми:

Під час гри не варто дотримуватися жорстких схем, вони змінюються залежно від пропозицій дітей і розгортання подій. Графічний малюнок використовують для передавання основних відношень між об’єктами (наприклад, зображення дітей, які тримаються за руки, має символізувати дружбу). При цьому навчання засобів зображення в жодному разі не повинно бути формальним. Не варто пропонувати дітям образи, які вони ще не можуть зобразити, а тим паче зрозуміти. Спершу потрібно вчити дошкільнят відображати за допомогою умовних графічних позначень знайомі їм явища навколишнього світу.

<img class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2023/01/gotovnist-ditini-do-shkoli-skladovi-uspishnogo-navchannja-7538897.jpg" alt="Готовність дитини до школи: складові успішного навчання У старшому дошкільному віці варто вчити дітей активного моделювання, тобто застосування різних форм наочних моделей для розв’язання інтелектуальних завдань, наприклад складання креслень задуманої конструкції в трьох ракурсах (вигляд спереду, збоку, згори) або моделювання казки.

Така модель являє собою схематичний план, якому можна надати будь-якого змісту. Виконуючи ці вправи, дитина поступово вчиться відокремлювати головне від другорядного, розуміти, що всі явища реальної дійсності певним чином пов’язані між собою. Такий підхід сприяє розвитку логічного мислення, яке ґрунтується на узагальненні та виокремленні зв’язків, але вже на словесному рівні.

Словесно-логічне мислення

Шкільне навчання будується на засвоєнні словесно сформульованих правил. Щоб вільно ними оперувати, дитина повинна мати добре розвинене словесно-логічне мислення, яке ґрунтується на наочно-образному мисленні та є його природним продовженням. Старші дошкільнята вживають у мовленні слова різного ступеня узагальнення. Однак це не завжди свідчить про те, що діти справді розуміють відношення між загальним (родовим) і частковим (видовим) поняттями, які є основою логіки. Дослідження з цієї проблеми доводять, що в дітей старшого дошкільного віку словесно-логічне мислення розвивається значно краще, якщо поняття розкривати їм за допомогою наочних моделей з умовно-символічним значенням. Наприклад, моделюючи відношення між поняттями людина, жінка, чоловік, родове поняття людина можна позначити великим колом, а підпорядковані йому жінка й чоловік — малими колами, розташованими всередині великого.

Зазначимо, що моделювати логічні відношення краще на знайомому дітям матеріалі, спираючись на знання, отримані ними на заняттях із різних розділів програми та в повсякденному житті. Перед початком моделювання доцільно з’ясувати, чи добре вихованцям відомі предмети та явища, які слугуватимуть матеріалом для моделювання, чи, можливо, їхні знання треба збагатити. В останньому випадку радимо провести одне-два заняття, на яких запропонувати дітям слова із загальної родової групи (наприклад: тигр, лев, жирафа, вовк), а потім потренуватися позначати подібні поняття одним узагальнювальним словом чи словосполученням («дикі тварини»). Можна поставити й протилежне завдання: від родового поняття до видових (яких саме диких тварин ви знаєте?). Матеріал слід подавати в доступній дитині формі. Щоб полегшити засвоєння понятійних відношень, слова, які їх позначають, краще вживати в множині. Завдання, наприклад, можна сформулювати так: «Ось це велике коло позначає всіх людей. А кого тоді позначатимуть маленькі кружечки?»

Розвиток мовлення

Процеси мислення й мовлення нерозривно пов’язані між собою. Рівень опанування мовлення — показник розумових здібностей і загального психічного стану дитини. Отже, це важлива складова її готовності до шкільного навчання. Добре розвинене мовлення передбачає вміння зв’язно, послідовно й зрозуміло для інших описувати предмет, картину, подію, передавати хід своїх думок, пояснювати те чи інше явище, логічно міркувати на задану тему. Як показали дослідження, мовлення дітей, які йдуть до школи, розвинене недостатньо. Діти іноді вживають слова, не усвідомлюючи їхнього значення, що заважає їм опанувати вищий рівень образного мовлення. Дуже важливо подбати про збагачення й розширення словникового запасу дошкільнят, учити їх уживати епітети, порівняння, метафори, антоніми, синоніми. Цьому сприяє ознайомлення дітей із творами художньої літератури. Художні твори варто добирати так, щоб вони розкривали дітям різні грані дійсності: знайомили з явищами живої та неживої природи, сферою людських стосунків, особистих переживань, світом мистецтва. Сформувати в дитини творче ставлення до слова допомагають різноманітні дидактичні ігри, в основі яких — проблемні мовленнєві ситуації, власні враження та переживання дошкільнят, — усе, що спонукає дитину висловитися образно, збагачувати своє мовлення. Цю роботу обов’язково потрібно проводити в дошкільному закладі, починаючи вже з молодшої групи. Особливу увагу слід приділяти розвитку зв’язного монологічного мовлення. Для дошкільнят місце в навчальній діяльності учня. Спочатку це переказ того, що говорить учитель, потім відтворення навчального тексту, прочитаного самостійно. Тому дитина ще до школи повинна навчитися складати зв’язну розгорнуту розповідь. Існує багато способів сприяти розвитку мовлення в дошкільнят. Зокрема, їм можна запропонувати такі завдання: 1.Визначити за допомогою запитань (який? з чого? де? для чого?), про який предмет ідеться, і передати цю інформацію ровесникові; 2Дати розгорнуті відповіді на запитання за прочитаним; 3.Описати картину, іграшку, предмет. Удосконаленню мовлення також сприяє участь дошкільнят в інсценуванні творів дитячої літератури. Вихователь має постійно створювати умови, за яких у дитини виникає потреба висловитися: організовувати колективні розмови, бесіди з невеликими групами дітей. Темою розмов можуть бути цікаві події з особистого досвіду оповідача чи різноманітні уявні ситуації. Особливу увагу варто приділити обговоренню з дітьми таких питань: чи знаєте ви правила дорожнього руху? Яких правил безпеки слід дотримуватися, поводячись із вогнем, на воді? Чи можна відчиняти двері незнайомим людям? Щоб активізувати мовленнєву діяльність дитини, вихователь повинен уміти ненав’язливо підказати тему, проблему, розвиток подій. Дорослий має підтримувати найменшу дитячу ініціативу, ставлячи навідні, уточнювальні запитання, демонструючи свою зацікавленість, створюючи ігрові ситуації.

Особистісна готовність дитини до школи