Готуємо дитину до школи: як визначити та розвинути готовність

Ваша дитина цього року йде до школи. Для неї цей перехід – складний і відповідальний період. Змінюється соціальна роль, коло спілкування, провідна діяльність, з’являються нові обов’язки. Успішність цього періоду певною мірою залежить від рівня готовності дитини до навчання в школі, а саме психологічної, інтелектуальної та фізичної готовності. Своєю чергою психологічна готовність має три складники – мотиваційний, емоційно-вольовий, комунікативний.

Як визначити, чи готова дитина до навчання в школі? І якщо ця готовність у неї сформувалася не повністю, то як їй допомогти підготуватися до навчання? Ці питання хвилюють майже всіх батьків, адже всі батьки хочуть, щоб їхні діти ходили до школи із задоволенням.

Сучасні мами розуміють, що готовність дитини до школи не зводиться до вміння читати, писати й рахувати. Вона має охоплювати всі сторони особистості дитини, починаючи з фізичного розвитку й закінчуючи специфічними знаннями та вміннями. Ознаки готовності до школи зазвичай поділяють на три групи: особистісна готовність, інтелектуальна готовність і фізична готовність (зокрема дрібна моторика).

Особистісна готовність охоплює: мотивацію до навчання, вміння спілкуватися з однолітками й дорослими, сформованість адекватної самооцінки та вміння володіти собою. Простіше кажучи, готовність до школи показують дві речі: чи хоче дитина вчитися і чи вміє дотримуватися правил. Більшість шестирічок хочуть стати учнями. Але мотивація такого бажання здебільшого зводиться до того, що це щось нове, цікаве, що мені куплять ранець, форму, що я вже буду великим, коли ходитиму до школи, тощо. Ми маємо прагнути розвинути в дитини пізнавальний мотив, маємо пояснювати, що в школі вона дізнається багато нового й цікавого, багато чого навчиться.

Друга ознака готовності – вміння виконувати правила. Це допоможе включитися в умовно рольові стосунки «вчитель – учень». Є першокласники, які не розуміють, навіщо вони мають на уроці піднімати руку, чому треба мовчати, коли відповідає інша дитина, або вставати, коли до класу заходить учитель. Вони можуть вийти з класу посеред уроку, голосно заговорити із сусідом по парті.

Щоб навчити дитину регулювати свою поведінку залежно від ситуації, розвинути здатність виконувати інструкції дорослих, корисно гратися з дитиною в різні ігри за правилами, від настільних до рухливих. Розвиток самостійності, відповідальності, охайності залежить від батьків: наприклад, усе, що дитині нескладно робити вдома, вона має робити сама – застеляти ліжко, прибирати іграшки тощо. Виконуючи домашні обов’язки, дитина розвиває вольову сферу, довільність дій, починає свідомо контролювати себе.

Необхідно виховувати вміння спілкуватися і працювати в колективі. Це насамперед уважно слухати, не перебиваючи дорослого, не втручатися в розмову дорослих, бути ввічливим з товаришами. Якщо дитина не вміє поважати інших, їй буде складніше налагодити дружні стосунки з дітьми, увійти до шкільного колективу. Тут насамперед засобом виховання є особистий приклад дорослих, справедлива оцінка вчинків, постійне нагадування про суспільні правила поведінки.

Важливо, щоб у малюка не було страху перед школою. Батьки вчать його читати, рахувати і залякують: давай, не лінуйся, бо в школі тобі ставитимуть двійки. Не лякайте, бо тоді ніякого бажання вчитися, ніякого пізнавального мотиву у вашого малюка не буде. Краще розкажіть щось цікаве чи смішне про свою школу. Добре погратися в школу, щоб дитина дізналася, що там є свої ПРАВИЛА і їх треба виконувати. Тоді в справжній школі ці правила не стануть для неї несподіванкою. До таких ігор добре залучити кількох дітей. І постарайтеся, щоб ваша дитина в іграх була не лише в ролі учня, а й у ролі вчителя. Тоді вона на собі відчує, як неприємно, коли тебе не слухають чи перебивають. І не дивуватиметься, чому до неї висувають такі вимоги. Загалом будь-які ігри за правилами зараз корисні. Наприклад, «їстівне – неїстівне». Або є така гра: «так» і «ні» не казати, чорного й білого не називати. Якщо дитина успішно справляється із завданням, відповідає майже без помилок, значить, рівень самоконтролю в неї досить високий.

Інтелектуальна готовність – це відповідний рівень розвитку пізнавальних процесів, певний багаж знань і уявлень про навколишній світ, математична готовність і достатній рівень розвитку мовлення.

На момент вступу до школи дитина має вміти знаходити спільні та відмінні ознаки предметів і явищ. У неї мають бути достатньо розвинені мовлення, увага й пам’ять. Добре розвивають інтелектуальну сферу в цьому віці такі ігри, як «Четвертий зайвий», «Збери предмети за спільною ознакою».

Для розвитку мовлення важливо навчити дитину відповідати на запитання не одним словом, а складати речення з 2-3 слів. На момент вступу до школи дитина має визначати кількість слів у реченні, називати перше, друге, третє слово; переказувати казку чи оповідання, складати просту розповідь за малюнками, описувати серію малюнків.

Розвинути словниковий запас допоможуть вправи, де треба дібрати слова, протилежні за значенням, схожі за значенням, пригадати зменшувальні слова, закінчити речення.

Бажано навчити дитину читати, але навчання має бути у формі гри, щоб підтримувати в дитини інтерес і захоплення. Психологи дійшли висновку, що найкращих успіхів досягають діти, які навчилися читати до 6 років.

Отже, інтелектуальна готовність дитини характеризується дозріванням аналітичних психологічних процесів, опануванням навичок розумової діяльності.

Фізична готовність охоплює загальне здоров’я дитини і розвинену дрібну моторику.

Якщо дитина часто хворіє, присвятіть час, що залишився до школи, фізичному розвитку, загартуванню, зміцненню здоров’я. Адже заняття в школі – це не лише психологічне та інтелектуальне навантаження для дитини, а й фізичне. Шестирічній дитині спершу досить важко звикнути раніше вставати, висидіти по 4-5 уроків, а потім ще вдома зробити домашнє завдання. Не забувайте також, що стреси через нове незнайоме середовище та можливі психологічні проблеми адаптації до школи можуть послаблювати здоров’я дитини.

Письма вчити не варто. Щоб підготувати руку до письма, корисними будуть малювання, розфарбовування, штрихування, ліплення, робота з дрібними деталями конструктора, мозаїки.