Давайте подумаємо! Як навчити дитину критично мислити

Ми всі схильні зараховувати себе до розумних людей, але кожен із нас — частіше чи рідше — усе-таки чинить неправильно. Дозволяємо себе ошукати; не завжди можемо відрізнити добру людину від поганої; стаємо жертвами шахраїв, одружуємося з негідними; робимо непродумані покупки, повіривши недобросовісній рекламі чи спритному продавцеві, голосуємо за політика, який потім нас розчаровує; дозволяємо втягнути себе в сумнівні оборудки; втрачаємо гроші, повіривши державі, банку чи пройдисвітові; шкодимо своєму здоров’ю, піддавшись пристрасті до шкідливих продуктів, алкоголю, тютюну… І це було б не так страшно, якби стосувалося лише нашого життя. Усе значно драматичніше, коли йдеться про наших дітей. Певний життєвий досвід уже є деяким захистом від непоправних учинків. А молодь із її бажанням довести свою самостійність, дорослість, незалежність від батьків та їхньої думки — це справжня здобич для армії шахраїв, пройдисвітів і злочинців. Саме тоді, коли наші діти найвразливіші, вони найменше готові дослухатися до поради чи думки батьків. І хоч головою об стіну бийся, влаштовуй які завгодно скандали, у відповідь найімовірніше почуєш банальне: «Мамо/тату, ти нічого не розумієш». Що ж робити, невже все так фатально?

Хто навчить цього наших дітей?

Важко визначити, наскільки ефективно всього цього навчають наших дітей у школах і вишах. Але багато що нам під силу. Що стосується маленьких дітей, то особливу увагу варто приділяти розвивальним іграм, головоломкам, задачам на логіку. Крім того, розмовляйте з маленькими дітьми про те, що добре і що погано; чи правильно вчинив герой казки, фільму чи хтось зі знайомих. Не засуджуйте людей, а просто обговорюйте конкретні вчинки та їхні наслідки. Привчайте дітей прогнозувати результати своїх дій. Прищеплюйте їм уміння розпізнавати наміри інших (зокрема й погані). При цьому важливо виховати обережність, але не боягузтво; здоровий скептицизм, але не цинізм; уміння критично мислити, але не критикувати. Це нелегко, але водночас дуже цікаво — разом із дітьми міркувати, аналізувати, робити висновки… Не менш важливо говорити про різні життєві історії і зі старшими дітьми. Корисно також обговорювати книжки й фільми, а саме — наскільки правдиво вони відображають життя. Це не лише готуватиме дітей до дорослого життя, а й допоможе сформувати з ними теплі довірливі стосунки. Але для цього важливо самим дружити зі здоровим глуздом, критично осмислювати навколишню дійсність.

Навчити дітей можна лише того, що вміємо самі

Один із важливих аспектів критичного мислення — уміння протистояти маніпуляціям. У зв’язку з цим буквально кілька порад. Нічого не беріть на віру. Завжди намагайтеся зрозуміти, у чому саме вас хочуть переконати. Любіть людей, вірте їм, але не довіряйте нікому, якщо це пов’язано з грошима, документами, долею вашої родини. Ніколи не ухвалюйте поспішних, непродуманих рішень, одразу кажіть тверде «ні», якщо на вас тиснуть. Якщо ви легко піддаєтеся навіюванню, просто не йдіть на контакт із незнайомими людьми, усілякими розповсюджувачами тощо. Дослухайтеся до тих, хто хоче застерегти вас від необачного кроку. Цікавтеся іншими людьми, їхнім внутрішнім світом, долями та повсякденним життям. Старших розпитуйте про пережите. Але й у цьому разі не беріть на віру все, що вам розповідають. Багато хто схильний прикрашати, фантазувати, подавати минулі події у світлі нинішніх суспільно-політичних реалій. Завжди перевіряйте почуте, розпитуючи інших, читаючи книжки, переглядаючи документальні фільми. Навчіться порівнювати інформацію, яку подають ЗМІ, із власним життям, із тим, що ви бачите й чуєте від інших людей. Процес пізнання істини нескінченний. Думайте, слухайте, запам’ятовуйте, порівнюйте — і згодом у вас почне вимальовуватися досить об’єктивна картина навколишнього світу, нашого минулого й сьогодення. Якщо ви самі так житимете, то легко навчите такого способу мислення і своїх дітей. Пам’ятайте: підліткові навички критичного мислення життєво потрібні, щоб вижити в непростому дорослому світі, повному підступних пасток і професійних «ловців душ». Чи дає все це гарантію, що людина ніколи не помилиться й не стане об’єктом маніпуляцій? Звісно, ні. Це було б надто просто. Саме про це говорить народна мудрість. Буває, що й на мудрому чорт їздить. Кінь на чотирьох ногах, і той спотикається. Любов зла… Від помилок не застрахований ніхто й ніколи. Ми раді обманюватися, охоче заплющуємо очі на неприємне, нам хочеться вірити хоч у щось і хоч комусь. Але питання в тому — якою мірою. Ніхто не застрахований від помилок, але не можна, щоб помилкою стало все життя. А саме це може статися, якщо ми не вчитимемо наших дітей жити усвідомлено й з розплющеними очима. І якщо самі не вчитимемося цього впродовж усього свого життя. Марія Кириленко, «Дзеркало тижня»