Сучасний погляд на прикорм: коли й як починати

<p style="text-align: left;" Ваш малюк підростає, і дедалі важливішим стає запитання: «А як же починати прикорм?». Як завжди, звідусіль можна почути безліч порад, що суперечать одна одній. Тому розповім про сучасний погляд на прикорм, так би мовити, очима консультантки з грудного вигодовування, але спираючись на рекомендації сучасної медицини.

З одного боку, прикорм — це мамина справа, адже основне завдання — навчити дитину самостійно їсти ту їжу, яку їсть уся родина, поступово наблизити її до «дорослого» харчування, при цьому не втратити грудне вигодовування, здорове ставлення малюка до їжі, сформувати правильну харчову поведінку, підтримати добрий апетит. З іншого боку, не можна обійтися без медичного нагляду й рекомендацій, адже дитина має разом із новою їжею отримувати всі речовини (білки, жири, вуглеводи, макро- й мікроелементи, вітаміни), потрібні їй, щоб залишатися здоровою, і при цьому не отримувати речовин, які можуть негативно вплинути на організм, що розвивається.

На щастя, останніми роками ставлення медицини до прикорму змінилося на краще. краще вводити серед перших, а які краще відкласти на пізніше.

З чого нам почати? Спершу потрібно визначитися, з якого ж віку можна вводити прикорм. ВООЗ і МОЗ України рекомендують починати, коли малюкові виповниться шість місяців. Раніше введення прикорму може негативно позначитися на розвитку шлунково-кишкового тракту, призвести до розвитку алергічних захворювань та інших небажаних наслідків. Лише в пів року малюк дозріває настільки, щоб знайомитися з продуктами, вчитися їх перетравлювати й засвоювати з них усе корисне. Тому якщо лікар з’ясує, що мама почала давати малюкові інші продукти харчування чи напої, крім грудного молока або адаптованої суміші, раніше 6 місяців, він має порекомендувати мамі частіше прикладати дитину до грудей, зменшити порції інших продуктів чи напоїв. (Наказ МОЗ № 149 від 20.03.2008).

Перш ніж починати прикорм, потрібно переконатися, що малюк готовий до таких змін у своєму житті. Які ж є ознаки готовності до прикорму?

– малюк подвоїв свою вагу при народженні- дитина може стійко сидіти, упевнено тримає голову – уміє відкривати ротик назустріч запропонованій їжі, зник рефлекс виштовхування у малюка вже з’явилися перші зубки – і найголовніше – виникає усвідомлений харчовий інтерес – малюк починає жваво цікавитися вмістом маминої й татової тарілок.

Варто попередити батьків, що однієї-двох ознак із цього списку ще недостатньо для введення прикорму: краще, якщо з’явиться якомога більше з них, ідеально — всі. Найчастіше це відбувається якраз приблизно в пів року, хоча деякі діти дозрівають раніше або пізніше.

Прикорм вводять на додачу до грудного молока, не витісняючи годувань. Введення прикорму й подальше грудне вигодовування на вимогу — це два незалежні один від одного процеси, що відбуваються паралельно. Вважається, що приблизно до року прикорм має ознайомче значення (тобто малюк знайомиться з різними смаками, консистенцією їжі, вчиться жувати), і лише близько року поступово набуває енергетичного значення (тобто дитина починає власне наїдатися продуктами прикорму). Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вважає, що вже в рік дитина цілком здатна їсти їжу із загального сімейного столу, а от від шести місяців до року їй потрібно давати «перехідну». А от що вважати цією «перехідною» їжею — тут думки сильно розходяться. Педіатри «старого гарту» вважають, що це така спеціальна їжа лише для малюків, лише у вигляді пюре, несмачна, бажано промислового виробництва. маленьких дозах (завбільшки з рисове зернятко). Я рекомендую модель, що перебуває десь посередині: беремо ідею педагогічного прикорму (продукти із сімейного столу, залишаючи баночному харчуванню ту роль, для якої його й було придумано, — для екстрених випадків, наприклад подорожей), з поправкою на здоровий глузд. Тобто якщо в мами в тарілці — вегетаріанський легкий супчик (чи каша з фруктами), то малюкові цілком можна запропонувати з нього картоплю чи моркву (і кашу, і фрукти), не захоплюючись кількістю. Якщо ж мама з татом їдять на вечерю відбивні з картоплею фрі й солоними огірками, то цього разу краще приготувати малюкові щось окреме. Звісно, за такого способу введення прикорму дуже бажано, щоб родина харчувалася здорово. ВООЗ наполегливо рекомендує, щоб продукти прикорму були енергетично щільнішими (понад 55 ккал на 100 г), ніж грудне молоко. , інакше дитина може втратити в якості харчування Це означає, що не потрібно починати із супчиків, рідкої каші, бульйонів, відварів, соків, кефіру, і не можна використовувати знежирені продукти щонайменше до 2 років.

Щодо конкретних бажаних продуктів прикорму, то тут, як і в усьому, що стосується дітей, усе дуже індивідуально. Якщо дитина не дуже швидко набирає вагу, бажано починати з каш, якщо ж вона богатир — краще з овочів, а кашки почекають своєї черги. Бажано вибирати місцеві продукти, уникаючи екзотики й зважаючи на сезонність. Починати краще з простої однокомпонентної їжі, відводячи на знайомство з кожним продуктом щонайменше 3–5 днів. Також МОЗ України для профілактики залізодефіцитної анемії наполегливо рекомендує якомога раніше з початком прикорму познайомити малюка з продуктами, що містять залізо: м’ясом, рибою, яєчним жовтком. Отримання таких продуктів разом із джерелами вітаміну С.

Не давайте дитині мариновані й консервовані продукти, продукти з надмірною кількістю солі, цукру й приправ, ненатуральних речовин, смажену й надто жирну їжу. ВООЗ і МОЗ України також забороняють використовувати в дитячому харчуванні мед, горіхи, усі види чаю, знежирені молочні продукти.

Є ще кілька правил, які важливо дотримуватися під час введення прикорму. По-перше, прикорм вводять лише здоровій дитині. Якщо на вас чекає щеплення або якась сильна зміна в житті дитини (переїзд тощо), краще відкласти прикорм на кілька днів чи тижнів. Спочатку всі продукти прикорму намагаємося давати в першій половині дня, щоб можна було відстежити можливу негативну реакцію малюка. Перед тим як дати прикорм і після нього потрібно дати дитині груди — нехай ваше молоко допоможе малюкові перетравити незнайомі речовини. Ми не рекомендуємо гомогенізувати їжу чи надто сильно її подрібнювати — це надто часто призводить до того, що малюк не може навчитися пережовувати «дорослу» їжу навіть після року. Спершу можна обійтися простим розминанням виделкою, поступово дедалі менше змінюючи первісний вигляд страви. Дуже шкідлива порада — ситніше годувати малюка перед сном: це призводить до формування шкідливої звички наїдатися перед сном, а згодом — до ожиріння. Спочатку мама годує дитину, тримаючи її на колінах. Потім бажано придбати зручний стільчик для годування, але це не обов’язково. Ніколи не можна залишати дитину, яка їсть, без нагляду — мама завжди має бути готова негайно допомогти, якщо виникнуть проблеми (наприклад, малюк узяв завеликий шматочок і вдавився). Від самого початку потрібно привчати дитину до правил гігієни — миємо ручки перед їжею, користуємося чистим посудом, гарно сервіруємо стіл, залучаємо малюка до прибирання після їжі. І наостанок найважливіше правило введення прикорму: ніколи не змушуйте, не вмовляйте дитину їсти, не заохочуйте її за з’їдене! Якщо ви дотримуватиметеся цього правила, ви назавжди збережете здоровий апетит дитини, і малюк поспішатиме до сімейного обіднього столу й отримуватиме від нього задоволення, а ви збережете гарний настрій.

У наказі МОЗ є такі слова:

«Грудне молоко залишається найважливішим продуктом харчування для дитини. Навіть після повного введення прикорму доцільно годувати дитину грудним молоком після їжі.

Якщо дитина зголодніла, потрібно дати їй грудне молоко (молочну суміш у разі штучного вигодовування) на бажання дитини, а не за графіком.

Годувати дитину потрібно за столом з іншими членами родини.

Кількість запропонованої їжі має базуватися на принципах активного заохочення дитини до їжі.

Щоразу після того, як дитина отримала прикорм, доцільно прикладати її до грудей. Це допоможе зберегти лактацію, а дитина почуватиметься задоволеною.

Якщо дитина відмовляється від прикорму, не потрібно годувати її примусово, адже дитина може відмовитися взагалі від усіх інших продуктів.

Продукти прикорму (м’які варені овочі та фрукти, стиглі м’які фрукти, добре зварене ніжне м’ясо й рибу) доцільно давати у вигляді маленьких шматочків, які легко ковтати.

Порекомендувати матері продовжувати годування груддю на вимогу дитини. Страви прикорму не повинні повністю витісняти грудне вигодовування.

Порекомендувати матері поступово, відповідно до апетиту дитини, збільшувати кількість прикорму.

Пояснити матері важливість спілкування з дитиною під час годування. Потрібно годувати дитину разом з іншими членами родини, давати дитині годувати себе самостійно, бути готовою до безладу, який є невід’ємною частиною процесу навчання їсти. Треба навчити матір спілкуватися з дитиною під час годування: говорити тихо, лагідно. Не порівнювати свою дитину з іншими, адже здорові діти не схожі одна на одну, вони можуть з’їдати різні обсяги прикорму, відмовлятися від продуктів, які подобаються іншим дітям, і навпаки. Мати має знати, що достовірною ознакою нормального розвитку дитини є стабільні показники прибавки у вазі. strong>

Не змушувати дитину їсти.

Важливо пояснити матері, що кожна дитина має свою індивідуальну схему введення прикорму щодо темпів введення різних продуктів. :