Як розмовляти з дитиною: правильно запитуємо, уважно слухаємо

Сучасне суспільство звикло до швидкого спілкування, виявляючи інтерес до співрозмовника черговим запитанням «Як справи?». Отримавши відповідь: «Нормально. Супер! Найкраще!», ми з почуттям виконаного обов’язку спокійно перемикаємося на свої справи й турботи. Такі абстрактні запитання ні про що часто трапляються і в спілкуванні батьків та дітей.

Як ви думаєте, що відповість вам дитина, яка прийшла із садочка чи зі школи, коли почує запитання: «Ну і як у тебе справи?». Найчастіше діалог зводиться до 4 фраз: – Як справи?

– Нормально.

– Що новенького?

– Нічого.

Ось і поговорили 🙂 Навряд чи такий діалог буде продуктивним, і ви явно не дізнаєтеся про справи своєї дитини, про те, що її турбує, чим вона живе.

Привчаємо дитину розповідати про себе й учимося уважно слухати

Дитина з пелюшок звикає до того ритму життя, який задає їй родина. Це стосується і спілкування. Якщо мама й тато розповідають одне одному про свої справи, радяться між собою, спільно розв’язують сімейні питання, тоді й дитина буде відкритою й балакучою з членами своєї родини.

Але й батькам треба навчитися слухати й чути те, про що розповідає дитина. Часто втомлені батьки, слухаючи свою дитину, лише інколи вставляють мляве «ага» та «угу», не вникаючи в суть емоційної розповіді. Ця велика помилка може дорого коштувати, бо з віком такі розповіді зійдуть нанівець: дитина не бачитиме від батьків щирої зацікавленості й підтримки.

Щоб дитина відповідала не кількома стандартними фразами, треба вміти не лише ставити правильні запитання, а й обирати слушний час для розмови. Під правильними запитаннями ми маємо на увазі такі, на які можна отримати розгорнуту відповідь, а під слушним часом – ось що: важливо знайти момент, коли дитина спокійна, розслаблена й готова до діалогу.

Що стосується змісту розмови, то загальні правила спілкування з дитиною не такі вже й складні: не засуджувати за помилки, не порівнювати з іншими дітьми, не принижувати словами й учинками, більше часу проводити разом у розмовах і спільному дозвіллі.

«Правильна» розмова з дошкільням

Наприклад, розмовляючи з дитиною дошкільного віку, можна ставити запитання, які будуть цікаві й самій дитині: – Що тебе сьогодні здивувало в садочку?

– Що тобі сьогодні сподобалося?

– Що нового ти сьогодні дізнався?

– Назви 5 найкращих речей про себе.

– Що тебе сьогодні засмутило?

– Яку їжу ти не хотів би бачити на столі?

– Якби ти почувався нещасним, сумним, що б ти зробив?

– Що б ти зробив, якби був невидимим лише один день?

– Що було найсмачнішим на обід?

випадок трапився з тобою сьогодні? А що неприємного з тобою сьогодні сталося?

Такі запитання задають напрям пізнавальній бесіді, у якій ви більше дізнаєтеся про радощі чи переживання своєї дитини. Мудрий батько зробить висновки з почутого від дитини й буде в курсі її життя. І тоді ніщо його не здивує й не насторожить, коли малюк з часом «перетворюватиметься» на підлітка, адже вони звикли все обговорювати, і дитина знає, що з будь-яким питанням можна звернутися до тата чи мами.

Як правильно ставити запитання школяреві

Коли дитина після уроків приходить додому, батьки зазвичай запитують: «Як справи в школі?». Іноді вони отримують розгорнуту відповідь, а іноді можуть почути лише коротке “нормально”, “добре” або просто якесь невиразне бурчання. Часом навіть може здатися, що для того, щоб добитися відповіді від мовчазної чи сумної дитини, потрібні секретні методи допиту, які застосовують спецслужби, але часто достатньо просто змінити формулювання запитання.

ЗАГАЛЬНЕ ПРАВИЛО: УНИКАЙТЕ ЗАПИТАНЬ, НА ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ВІДПОВІДЬ «ТАК» АБО «НІ».

Наприклад, замість того щоб запитати:«Як навчання?» запитайте: Що ви сьогодні вивчали на уроках?

Це конкретніше запитання, і відповідь на нього може бути досить інформативною. Якщо ваша дитина безтурботно знизує плечима й бурмоче «Я не знаю», вам варто спробувати з’ясувати, чи справді вона не знає, що відбувалося на уроці, чи просто не хоче про це розповідати.

Замість того щоб запитати: «Ти зробив домашнє завдання?» запитайте: «Що сьогодні вчитель задав з англійської мови?»

Стандартне запитання про домашнє завдання, яке батьки ставлять щодня, рідко буває ефективним, бо це, по суті, запитання, що вимагає лише формальної відповіді «так» чи «ні». Натомість спершу дізнайтеся про суть завдання, а потім уже можете запитати, чи виконала його дитина.

Замість того щоб запитати:«Яку книжку ти читаєш?» запитайте: «Розкажи мені про книжку, яку ти читаєш. Що цікавого в ній було досі?»

Коли дорослі обговорюють прочитані книжки, вони не обмежуються однією назвою, але в дітей зовсім інші правила гри. Однак, доклавши невеликих зусиль, ви можете зблизитися з дитиною й дізнатися, чи цікава (а може, дуже нудна) історія описана в творі, а також оцінити, наскільки добре вона розуміє прочитаний текст.

Замість того щоб запитати: «Як минув твій день?» запитайте:«Яка частина дня сьогодні була для тебе найулюбленішою?»

Ви можете також запитати, чи було сьогодні щось смішне й веселе або чи траплялися складні завдання та сумні події.

Замість того щоб запитати: «У тебе хороший учитель?» запитайте:«Що тобі подобається (або не подобається) у вашому вчителеві?»

Стосунки вашої дитини з учителем справді можуть вплинути на весь навчальний рік, зробивши його чудовим і успішним або, навпаки, зіпсувавши його. Ваше запитання допоможе розпізнати наявність якихось проблем і надалі розв’язати їх.

Замість того щоб запитати:«Ти готовий до завтрашньої контрольної з математики?» запитайте:«Що ти зробив, щоб підготуватися до контрольної з математики?»

Якщо дитина розповіла вам про свою неефективну тактику, ви можете долучитися й допомогти їй розв’язати кілька задач або пояснити якісь практичні нюанси.

Замість того щоб запитати:«Чому ти так погано написав контрольну?» запитайте:«Що ми з тобою можемо зробити інакше, щоб наступного разу ти отримав вищу оцінку?»

Таким запитанням ми спонукаємо дитину робити висновки з помилок і невдач, сприймати їх як джерело нового досвіду, а також пропонуємо підтримку й допомогу, беручи активну участь у її успіхах.

Нестандартні й цікаві запитання

Якщо ви справді хочете дізнатися, як минув день дитини, спробуйте, наприклад, поставити такі цікаві й незвичайні запитання:

– Що було найкращим із того, що сталося з тобою сьогодні в школі? А що найгіршим?

– Розкажи мені щось смішне, з чого ти сьогодні посміявся?

< – Якби ти міг вибирати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким точно не хотілося б сидіти? Чому?

– Розкажи мені про найкласніше місце в школі.

– Якби ми сьогодні запросили твого вчителя до нас у гості, що б він розповів мені про тебе, як думаєш?

– Кому ти сьогодні допоміг?

–¦Може, хтось тобі сьогодні допоміг?

– Розкажи мені, що нового ти сьогодні дізнався?

– Чи був сьогодні момент, коли ти почувався найщасливішим?

– Чи було тобі сьогодні дуже нудно?

– З ким із тих, із ким ти ще ніколи не грався, ти хотів би погратися на перерві?

– Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.

p>– Яке слово вчитель сьогодні повторював найчастіше?

– Про що б ти хотів ще більше дізнатися в школі?

– Чого б тобі найменше хотілося робити в школі?

– Де ти найчастіше граєшся на перервах? класі? Чому він такий смішний?

–¦Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що сподобалося найбільше?

– Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?

– Як ти думаєш, може, комусь із вашого класу краще піти зі школи?

– Якби ти міг помінятися з кимось у класі місцями, хто б це був? Чому?

Не бійтеся фантазувати й вигадувати нові запитання, які знаходитимуть відгук у вашої дитини, адже ви знаєте свою дитину найкраще й краще за всіх розумієте, про що їй могло б бути цікаво вам розповісти.

Наприклад, моя 11-річна донька майже щовечора в наш обов’язковий час спілкування каже мені: «Мамо, став мені запитання про школу!» І я вигадую: «Хто з учителів найкращий?», «З якими дітьми ти сьогодні найбільше спілкувалася?», «Чого цікавого ти сьогодні навчилася?», «Як ти думаєш, чого мають навчати вас у школі, які нові предмети запровадити?», «Хто з учнів найсміливіший?», «Хто в класі найкраще говорить англійською?» тощо.

Прислухаймося до свого серця й батьківської інтуїції

Іноді діти забувають, що дорослі теж були дітьми. Нагадайте своїй дитині, що й ви колись були маленькими. Якщо з вами в дитинстві сталася якась кумедна історія, поділіться нею з дитиною. Зробіть це, адже всі ми родом із дитинства. Це допоможе їй відкритися вам і розповісти про своє життя щиро й без страху бути засудженою.

З часом, коли дитина дорослішає, ви можете відчути, що розкрити її стає дедалі важче, та й «секретна комбінація» постійно змінюється. Не здавайтеся, і далі виявляйте увагу до того, що відбувається в її житті, ставлячи конкретніші й відкритіші запитання та слухаючи її відповіді.

Якщо ви знатимете, з ким дружить ваша дитина в школі чи садочку і хто цього тижня її «заклятий ворог», то отримаєте довгостроковий батьківський кредит довіри на багато років уперед. І пам’ятайте: навіть якщо ваша дитина не надто балакуча, вона однаково хоче знати й сподіватися, що ви її чуєте.

«Серце віддаю дітям» – гасло видатного українського педагога Сухомлинського, яке всім батькам варто час від часу згадувати. Неможливо добре виховати людину, не вкладаючи в це душу. Прислухайтеся до свого серця, до своєї батьківської інтуїції, дійте й говоріть із дитиною щиро та з повагою, і ви все життя відчуватимете радість спілкування із сином чи донькою.

Підготувала: Маріанна Пайда за матеріалами інтернет-видань: www.osvita.ua, www.somdparents.com, www.adme.ru, www.4mama.com.ua.