Як допомогти дитині адаптуватися до школи: поради батькам першокласника

Вступ до школи — переломний момент у житті нашої дитини. Адже вона вступає в нові форми стосунків з однолітками та дорослими, а основний вид діяльності змінюється з ігрового на навчальний. У житті дитини змінюються обов’язки, оточення, режим дня. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» полягає в тому, що свої ігрові потреби дитина відтепер має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя триває по-різному: від 2 тижнів до 2–3 місяців (залежно від рівня готовності до школи, психофізіологічних особливостей і стану здоров’я).

Вирішальну роль відіграє рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості», що склався в дошкільному віці. Готовність до навчання в школі визначають різні чинники. У цій статті ми зупинимося на труднощах, які можуть виникати в дитини під час адаптації до школи, а також спробуємо порадити, як батьки можуть допомогти дитині в цей період.

У школі дитина проводить 70% свого активного життя впродовж 12 років, але доведено, що лише 20–40% негативного впливу на психічне здоров’я дитини пов’язано зі школою. Дуже важливу роль у цей період відіграє особистість першого вчителя: чуйне й терпляче ставлення до учнів може максимально знизити такі впливи на дитину. Але найважливішими для психічного здоров’я дитини є психологічний клімат у сім’ї та ставлення до дитини в родині.

Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але стежте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного й завжди неухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів. Повірте в неповторність і оригінальність вашої дитини, у те, що вона єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте своїй дитині право прожити власне життя, досягти своїх результатів, своєї мети. Варто приймати дитину такою, якою вона є, з усіма її недоліками й чеснотами, і підкреслювати її сильні сторони, якомога частіше хвалячи за досягнення.

Давайте можливість бути самостійною, не відбирайте в неї права на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Радьте, як учинити правильно, аргументуйте свої думки, розкриваючи наслідки вчинку, а потім дайте право вибору. Висловлюйте впевненість у доброму результаті, у можливостях дитини — цим ви зміцнюєте віру дитини в себе, сприяєте позитивному ставленню до світу й оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я.

Велике значення для адаптації до школи в цьому віці має правильний режим дня. Для правильного режиму дня потрібно 12 годин сну з урахуванням денного (1–1,5 години) для відновлення сил (після школи дитині потрібен відпочинок 2–3 години або денний сон). Найпродуктивніший час для виконання уроків — з 15 до 16 години, заняття ввечері не будуть ефективними. Після 20 хвилин занять треба робити 10–15 хвилин «перерви».

Під час виконання уроків не стійте над дитиною, дайте їй змогу працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Потрібні спокійний тон і підтримка («не хвилюйся, давай з’ясуємо разом, я тобі допоможу…»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте уваги на оцінках («недарма з письма в тебе самі „двійки“ й „трійки“»). Якщо у вчорашньому домашньому завданні дитина зробила три помилки, а в сьогоднішньому — дві, це треба відзначити як реальний успіх — щиро й без іронії. Дотримання правил безболісного оцінювання шкільних успіхів має поєднуватися з пошуком такої діяльності, де кожна дитина зможе реалізувати себе, з підтримкою цінності цієї діяльності.

Найважливіший результат такої допомоги — відновити в дитини позитивне ставлення до життя, зокрема до повсякденної шкільної діяльності, до всіх безпосередніх учасників навчального процесу (дитина — батьки — вчителі). Коли навчання приносить дітям радість або принаймні не викликає негативних емоцій, пов’язаних з усвідомленням себе неповноцінним, обділеним любов’ю, тоді навчання в школі не буде для дитини проблемою.

У жодному разі не порівнюйтеможливі посередні результати дитини з еталоном, тобто з вимогами шкільної програми, досягненнями інших, успішніших учнів. Краще взагалі ніколи не порівнювати дитину з іншими дітьми (згадайте своє дитинство). Порівнювати дитину можна лише з нею самою і хвалити лише за одне: поліпшення її особистих результатів.

Не показуйте дитині свого занепокоєнняїї шкільними успіхами. Треба просто щиро цікавитися шкільним життям і змістити фокус своєї уваги з навчання на стосунки дитини з іншими дітьми, на підготовку й проведення шкільних свят, чергувань, екскурсій. Постійно підкреслюйте, виокремлюйте як надзвичайно важливу ту сферу діяльності, де дитина успішніша, допомагаючи цим їй повірити в себе.

Коротко поради батькам першокласника щодо адаптації до школи можна сформулювати так:

1. Формуйте позитивне ставлення до школи;

2. Виявляйте інтерес до шкільних справ і успіхів дитини;

3. Формуйте адекватну самооцінку;

4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх із грою;

5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;

6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу 6-річній дитині;

7. Частіше хваліть, ніж дорікайте;

8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку;

9. Частіше згадуйте себе в дошкільному віці;

10. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

Якщо ви дотримуватиметеся цих порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Підготувала: Маріанна Пайда