«Корисні» канікули: чи потрібні домашні завдання на відпочинок

Тяжку, одноманітну й нескінченну працю без відпочинку називають сизифовою. Як відомо, саме таку роботу давньогрецькі боги визнали найжахливішим покаранням для винного перед ними царя Сізіфа. Не можна не згадати давньогрецького героя, спостерігаючи, як приречено сидить над домашніми завданнями під час шкільних канікул більшість дітей. Зубріння, безжальне й безглузде, не дає їм вільно дихати навіть у свята. І перетворює загалом захопливий процес пізнання на муку. Знайома нарікала: “Хотіли поїхати в Буковель усією родиною, покататися на лижах, але навіть не знаю, що робити. На канікули синові-четверокласнику задали розв’язати задачі з кількох сторінок підручника. Учителька каже, що без цього ніяк не можна підготуватися до державної підсумкової атестації наприкінці року.А ще – завдання з інших предметів… Цілий портфель тягти із собою на курорт!” Інша відповідальна мама мало не в новорічну й різдвяну ніч сиділа разом зі своєю дитиною над завданнями, бо в інші дні вона працює і не зможе пояснити чаду, як саме треба виконувати ту чи іншу вправу. Упевнена, що з такою ситуацією стикалися багато хто. Чи можна вважати її нормальною? Звісно, ні. І не тому, що Конвенція про права дитини, яку так люблять використовувати вчителі як матеріал для виховних бесід, гарантує кожному право на відпочинок.

Неефективна робота на уроках = більше домашніх завдань

А тому, що така практика завдає непоправної шкоди дитині (примус знищує будь-яке бажання вчитися) і яскраво свідчить про ефективність роботи вчителя. Не на користь останнього. Перед початком навчального року кожен педагог складає календарний план зі свого предмета, де чітко, відповідно до програми, розписує тему кожного уроку так, щоб нічого не пропустити. Процес виконання програми контролює адміністрація школи. Тому, коли вчитель задає дітям на канікули щось доробити, дописати, дорозв’язати, це означає, що він не виконав програму. Отже, не викладач має вимагати виконання будь-яких завдань під час канікул, а батьки й адміністрація школи мають вимагати від нього пояснень: чому так сталося? Що він робив на уроках? Наскільки ефективно організував навчальний процес?Але, припустімо, програму виконано, а вчитель хоче, щоб діти закріпили те, що вивчали за підручниками. І вашій дитині (а точніше, вам) задали купу завдань із додаткових збірників. Проте, попри гарні назви (“Творчі вправи”, “Цікаві задачі”), найчастіше ці книжки не доповнюють підручник цікавими нестандартними й творчими завданнями, а просто дублюють його. І так продовжують одноманітний процес муштри та зубріння. Саме купа завдань із додаткових збірників і зошитів, заданих на канікули, свідчить про невпевненість учителя в якості своєї роботи та про його надію, що батьки доведуть до ладу й докладуть своїм дітям усе те, що він пропустив або чого не помітив. Тобто порятунок потопельників… Далі ви й самі знаєте… Якщо хтось із батьків цього хоче – його справа. Але чому через такий стан речей мають страждати всі діти? Питання, що стосуються домашніх завдань, регламентуються документами Міністерства освіти. І виконувати ці інструкції – обов’язок учителя. Але коли спостерігаєш за системою домашніх завдань у школі, виникає стійке відчуття, що не лише батьки, а часто й учителі не зовсім точно уявляють мету цього виду роботи.

Згідно з листом МОН у 1-4 класах… домашні завдання задаються “лише в разі їх доцільності”…

Так, згідно з інструктивно-методичним листом “Вимоги щодо ведення класного журналу в 1-4 класах загальноосвітніх навчальних закладів”, домашні завдання задаються “лише в разі їх доцільності”. А не завжди й багато. Крім того, залежно від мети, існують різні види й форми цих завдань: загальні, диференційовані, репродуктивно-конструктивні, творчі тощо. Чи часто ви помічали таке розмаїття в школі? А ще “з основ здоров’я, фізичної культури, трудового навчання, музичного та образотворчого мистецтва домашні завдання учням не задаються і в журналі не записуються”. Згідно з листом МОН України від 29.10.07 р. № 1/9-651 “Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів”, який чинний і сьогодні, у першому класі домашні завдання не задаються взагалі. За жодних обставин. Крім того, “домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, вихідні та святкові дні”. Тобто не лише на канікули й свята, а й з п’ятниці на понеділок (згадайте реальність і здивуйтеся). І ще один нюанс, без якого ефект від виконання “домашки” суттєво знижується: “Не допускається давати домашнє завдання під час або після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно повною мірою не фіксується дітьми; учні не мають змоги поставити запитання; учитель не встигає пояснити суть завдання”. А тепер подивіться на списки сторінок, номерів вправ і завдань, заданих на канікули, і поміркуйте: хто й коли пояснював ці завдання дітям і давав змогу запитати про незрозуміле? Справедливості заради слід зазначити, що практика задавати надмірно великі домашні завдання й навантажувати ними дітей на канікулах поширена не в усіх учителів. Але така тенденція є, і вона стає дедалі загрозливішою. Завдяки бездіяльності чи потуранню адміністрації навчальних закладів. Завдяки “якісній” професійній підготовці та перепідготовці вчителів. І завдяки терпінню батьків. У такій ситуації доволі утопічними видаються розмови про здоров’язбережувальні технології, розвивальний підхід до навчання. І як ніколи далекою й недосяжною здається мрія про суспільство знань. Чи будуть діти вчитися, чи відчують смак відкриттів і пошуків, якщо завдання перетворюються для них на батіг, на безперервну одноманітну працю?

Чи з користю проводить ваша дитина зимові канікули?

Зимові канікули закінчуються. Попереду – найдовша чверть навчального року. А ще – зимово-весняний авітаміноз, епідемія грипу. Чи накопичили наші діти сил за час відпочинку? І як дорослі організували для них цей відпочинок? Звісно, найпростіше задати якомога більше завдань і бути спокійним: дитина зайнята, під наглядом, – отже, канікули минають з користю. Якщо в батьків є час, гроші й бажання, можна раз чи двічі сходити всією родиною на виставу чи в цирк. А якщо ні? Хто ж подбає про інших дітей? Думаю, важливішу роль в організації відпочинку дітей могла б відіграти школа. Тим паче що вона так уболіває за розвиток своїх учнів під час канікул, що навіть задає їм домашні завдання. Гуртки, екскурсії, цікаві зустрічі й чаювання, читання книжок, рухливі ігри, цікаві проєкти, де знадобляться знання з різних предметів, – чим не розвиток? Звісно, це потребує від педагогів більших зусиль, ніж складання списків домашніх завдань. Але ж і користі дає більше (якщо, звісно, поставитися до таких планів не формально, для галочки). Крім того, виховну функцію школи ніхто не скасовував. Але вона якось губиться в гонитві за освітнім урожаєм. От і доводиться дитині, яка не може піти з мамою в театр чи поїхати на лижний курорт, на самоті в порожній квартирі дивитися телевізор або гуляти у дворі. А пізно ввечері робити уроки. Нічого не скажеш, корисні канікули. Джерело: http://gazeta.dt.ua