Перші уроки дружби: як навчити малюка дружити

Ми, батьки, не сумніваємося в тому, що дружба — річ потрібна й дуже важлива для нашої дитини. Але далеко не всі батьки знають, що ми маємо активно долучатися до формування уявлень наших дітей про дружбу. Малюків потрібно вчити дружити. А поняття дружби досить широке: це й уміння долати прояви власного егоїзму, і повага до думки інших людей, і бажання прийти на допомогу, співчувати й співпереживати, бути добрим і щедрим, уважним і турботливим. Цікаво, що розумовий, психічний, соціальний, емоційний і навіть фізичний розвиток дитини тісно пов’язаний з тим, як складаються її стосунки з друзями. Справжня дружба — це цілий світ, сповнений таємниць і секретів, вигадок і пустощів, радощів і, на жаль, прикрощів теж. Адже без дрібних сварок і образ не обходяться жодні стосунки. І добре, коли в малюка вже склалося стале коло друзів-приятелів. Але буває, що малюк потрапляє на нове місце, наприклад, приїздить до бабусі в село або їде з батьками на море. І тут усе доводиться починати спочатку: знайомитися з незнайомими дітьми, зав’язувати з ними хай і швидкоплинні, але дуже важливі для малюка дружні стосунки. Адже самому гратися так нудно! Тож допоможімо нашим малюкам правильно будувати стосунки з іншими дітьми й змалку дамо їм уроки справжньої дружби.

Пісочниця як школа дружби

Так, саме на дитячих майданчиках у дворах наші малюки здобувають перший досвід міжособистісного спілкування. Спробуй-но тут покомандувати, як удома! А у дворі на перший план виходять суворі закони життя. Ну, не такі вже й суворі, якщо розібратися. Але лопаткою по голові цілком можна отримати… І навіть якщо ви не дуже любите гуляти біля дитячої пісочниці й слухати розмови інших матусь «про життя», час від часу це просто необхідно робити заради малюка. Спостерігати за дітками, що граються, — одне задоволення. І вже зараз, у найранішому віці, можна помітити деякі особливості поведінки дитини. Ось цей малюк — душа компанії, він наче магнітом притягує до себе дітей, і вони із задоволенням підтримують гру, яку він почав. А ось той «тихоня» зосереджено ліпить пасочки осторонь, поглядаючи спідлоба на компанію. І на будь-які спроби залучити його до спільної гри сердито відвертається й притискає до себе відерце й лопатку. А ось ця дівчинка з не по-дитячому серйозним личком уважно стежить за грою інших дітей і втручається лише тоді, коли, на її думку, хтось повівся несправедливо щодо іншого. Така миротвориця росте. Спостерігати за малюками дуже цікаво. І якщо ви уважно простежите за іграми свого малюка з іншими дітьми, то зробите для себе безліч корисних відкриттів. Насамперед треба хоч трохи уявляти собі особливості розвитку дитячих стосунків. Так, малюки до двох-трьох років, як правило, не вміють самостійно взаємодіяти одне з одним. Їх дуже цікавлять інші діти, їм подобається за ними спостерігати, розглядати їх, коментувати їхні дії, торкатися руками. Вони із задоволенням граються поруч з іншими малюками. Поруч, але не разом. У цьому віці лише дорослий може спробувати залучити малюків до якоїсь спільної гри. Доклавши певних зусиль, цілком можна організувати спільне будівництво будиночка з піску, гру в м’ячик чи в кота й мишку та інші рухливі ігри. Старші діти гратися разом можуть і вміють, але в них не завжди це виходить. Ось дві дівчинки «годують» ляльку й заколисують її в дитячому візочку. А вже за 5 хвилин обидві пронизливо кричать і тягнуть нещасну «доньку» в різні боки. Чи потрібно втручатися батькам? У цій ситуації — так. Але не з криками: «А ну припиніть негайно! Іро, віддай ляльку Насті! Ви що, не можете гратися нормально?!» Не треба «з’ясовувати стосунки» й розбиратися, хто почав перший, хто правий, а хто винен. Краще підійти до дівчаток, присісти поруч і спробувати спокійно й розважливо «розрулити» ситуацію. Можна врегулювати практично будь-який дитячий конфлікт, даючи дітям зрозуміти, що зручний вихід знайдеться завжди. А от силові методи розв’язання дитячих конфліктів неприпустимі. Проте не варто втручатися в дитячі конфлікти надто часто. Дайте дитині змогу й самій спробувати знайти правильний вихід. Найчастіше діти добре з цим справляються. А здобутий у такий спосіб досвід безцінний. Пізніше можна обговорити з дитиною причину конфлікту, подумати, чи правильно малюк учинив, похвалити маленького дипломата за вдале рішення.

Учимося знайомитися

Уміння знайомитися — це, мабуть, одна з перших сходинок на шляху дитячої дружби. Чи може ваш малюк підійти на дитячому майданчику до незнайомого хлопчика чи дівчинки й познайомитися? Є малюки, які роблять це легко й вільно без жодної допомоги батьків: «Дівчинко, як тебе звати? Аня? А мене Маша. Що це в тебе, лялька? А в мене дивись, який зайчик є! Давай гратися, ніби вони поїхали на море…» Усе, знайомство відбулося, гра зав’язалася. А є діти, які через природну сором’язливість соромляться підійти до дітей, що граються, і запропонувати дружбу. Найчастіше це пов’язано з особливостями психіки дитини. Усі люди поділяються на екстравертів та інтровертів. Зрозуміло, що в чистому вигляді ці два психотипи трапляються рідко, але багато рис простежуються в кожного з нас уже з раннього дитинства. Малюк-екстраверт черпає інформацію про навколишній світ від інших людей, спілкування для нього на першому місці. Як правило, він не любить самотності й здебільшого віддає перевагу колективній грі перед індивідуальною. Дитина-інтроверт, навпаки, більше любить проводити час на самоті, гратися самостійно. А інформацію про навколишній світ отримує з власних відчуттів і переживань. Відкритий екстраверт зазвичай не має проблем зі спілкуванням, він сам шукає нагоди зав’язати нове знайомство. Зате йому непросто зайняти себе без допомоги інших. А от якщо у вашого малюка простежуються риси інтроверта, є сенс докласти певних зусиль і допомогти малюкові навчитися знайомитися, спілкуватися, дружити. Одним словом, допомогти йому стати комунікабельнішим. Зробити це можна багатьма способами. Насамперед вам допоможуть улюблені іграшки малюка. Пограйтеся з малюком у гру «Знайомство». Нехай нібито зайчик (його озвучує малюк) грається в пісочниці, а ведмедик (за нього говорите ви) хоче з ним познайомитися. Покажіть дитині можливі варіанти знайомства: як підійти, що сказати. Потім поміняйтеся ролями, нехай першим «знайомиться» малюк. Поясніть дитині, що, пропонуючи комусь дружбу, треба обов’язково усміхнутися цій людині. Якщо підійти до дівчинки чи хлопчика з похмурим і сердитим обличчям і пробубоніти щось на кшталт: «Давай дружити», навряд чи це матиме належний ефект. Програйте з дитиною різні ситуації. А що, як на пропозицію познайомитися інша дитина відповіла відмовою? Треба розсердитися? Образитися? Звісно, ні! Просто сказати їй: «Якщо захочеш погратися зі мною, приходь. У мене є цікаві іграшки…» За допомогою іграшок можна навчити малюка правильно поводитися в тій чи іншій ситуації, скоригувати деякі особливості його поведінки. Такі рольові ігри пояснять дитині все набагато доступніше, ніж звичайні моралі й виховні бесіди.

На власному прикладі

Якщо в якійсь родині не заведено ходити в гості й влаштовувати вдома веселі свята, якщо дорослі воліють сидіти вдома біля телевізора, а не проводити час із друзями, якщо в мами немає відданих подруг, з якими приємно іноді поговорити за чашкою кави, а для тата всі довкола поділяються лише на людей корисних або непотрібних для бізнесу, можна не сумніватися: велика ймовірність, що подібну модель поведінки успадкує й дитина. Діти багато чого осягають, багато чого вчаться, дивлячись на нас. І якщо ми самі — люди веселі й товариські, якщо в нас є справжні друзі, з якими ми час від часу зустрічаємося, якщо малюк бачить нашу щиру участь у житті друзів, наше бажання прийти одне одному на допомогу, то це будуть найкращі уроки дружби, які ми можемо дати нашим дітям. Загалом будь-яке виховання малюка починається зі спілкування з ним. І що більше ми говоритимемо з дитиною на різні теми, то краще. Частіше розповідайте дитині про своїх друзів дитинства, про те, як ви познайомилися, як розвивалася ваша дружба, у що ви гралися, розповідайте про дитячі пригоди, вигадки, сварки й примирення. По-перше, дитині завжди дуже цікаво дізнатися, якими були мама й тато в її віці. А по-друге, за допомогою таких розповідей можна без нотацій і повчань пояснити малюкові багато непростих питань про стосунки з іншими дітьми. Покажіть дитині на власному прикладі, що дружити — це класно! Корисним уроком для молодших дітей буде те, як мама ставиться до друзів. Частіше заводьте з дитиною розмови про її товаришів із дитячого садка та інших знайомих дітей, цікавтеся їхніми справами, успіхами. Так поступово малюк учитиметься ставитися до знайомих дітей не просто як до випадкових учасників ігор, а як до значущих для себе людей, з якими хочеться зустрічатися, гратися, дружити…

Цілий мішок приятелів

За часів нашого дитинства ми, як правило, не мали браку друзів. Ми починали самостійні прогулянки у дворах набагато раніше, ніж наші діти. Ми гралися в дворові ігри, які самі по собі були чудовим посібником: вони навчили нас взаємодопомоги, дружньої підтримки, показали шляхи розв’язання суперечок і конфліктів. Наші ж малюки дуже часто такого досвіду позбавлені. Що вдієш, сьогодення диктує нам свої умови, і ми змушені приймати правила гри. Але це зовсім не означає, що дошкільня, особливо яке не відвідує дитячого садка, має бути позбавлене досвіду першої дитячої дружби. Ми просто зобов’язані дати йому можливість засвоїти навички спілкування в дошкільному віці. Адже малюкові, який не вміє дружити й спілкуватися з однолітками, буде дуже непросто «влитися» в шкільний колектив. Змалку можна й потрібно влаштовувати для свого малюка «сеанси спільної гри» з іншими дітьми. Започаткуйте традицію запрошувати їх у гості й ходити в гості до них, проводьте різноманітні свята, відзначайте дитячі дні народження, влаштовуйте «культпоходи» до театру, цирку, музею, зоопарку, усілякі прогулянки й екскурсії, і просто збирайтеся час від часу, щоб пограти у веселі ігри. Не заперечуйте, якщо дитина захоче запросити додому когось зі знайомих дітей, щоб погратися. Навпаки, усіляко підтримуйте таке прагнення. Знаходьте час бодай іноді погратися разом із дітьми. Це дасть вам змогу поспостерігати за стосунками вашого малюка з його приятелями, допоможе виявити можливі проблеми в спілкуванні й підкаже шляхи їх розв’язання.

Казки поспішають на допомогу

Про дружбу написано, мабуть, найбільше дитячих книжок і пісеньок, знято мультфільми й художні фільми для дітей, тож доречно взяти їх на озброєння, зробити своїми союзниками й помічниками. Не нав’язуйте дитині свого розуміння дружби й своїх поглядів на те, що добре, а що погано. Зробіть так, щоб дитина сама в цьому розібралася, зрозуміла власним розумом. І саме добрі книжки, фільми, мультики можуть дати дитині важливі й корисні уроки, змусять замислитися над тим, як добре мати в житті справжніх друзів і як важливо самому бути добрим, відданим другом. Вони навчать малюка дружити й співчувати, допомагати товаришам і захищати слабшого, бути щедрим і великодушним. Після перегляду мультфільму чи прочитання книжки корисно дати дитині змогу самій поміркувати над сюжетом і визначити, хто правий, а хто ні, хто вчинив добре, а хто не дуже, і чому. Обговорюючи деякі ситуації, запитуйте дитину, що б вона зробила в тому чи іншому випадку. Намагайтеся не засуджувати друзів дитини, навіть якщо вони вам не дуже подобаються. Поважайте вибір вашої дитини, вона має на це право. Такий досвід теж корисний для малюка. Він навчить його відрізняти щирість від лицемірства, а доброту від підлості. Якщо ви правильно виховуєте дитину, ваш позитивний вплив напевно переважить. А може, новий друг не такий уже й поганий, як здається мамі? Запрошуйте його в гості, спілкуйтеся з ним. Мине небагато часу, і все стане на свої місця. Психологи давно помітили: що кращі в дитини стосунки з батьками, то легше їй знаходити спільну мову й з однолітками. Тож нехай у вашій родині панують мир і любов, а в дитини будуть найкращі, найвідданіші друзі! Джерело: «Мама и малыш», № 6