Облаштовуємо дитячу кімнату за системою Монтессорі: 5 простих кроків

«Допоможи мені зробити це самому» — один із головних девізів педагогіки Монтессорі. Розбираємося, як завдяки правильній організації простору в кімнаті дитини допомогти їй стати самостійнішою, а отже, впевненішою у своїх силах.

Навіщо щось спеціально змінювати?

У батьків може виникнути запитання : «Чи так уже потрібно щось змінювати в домашній обстановці заради дитини? Марія Монтессорі вважала, що потрібно. «Дім дорослих», де все облаштовано для потреб великих людей, не дає дітям ефективно розвиватися.

Головна мета змін — зробити дитину незалежною від дорослого настільки, наскільки це можливо в її віці. Коли діти ростуть у спеціально підготовленому для них середовищі, вони дедалі рідше вдаються до допомоги дорослих, упевненіше керують своїм життям, усвідомлюючи свої сили й удосконалюючи свої навички. Крок 1. Зробіть дім безпечним для дітей З народженням дитини в домі багато що змінюється, з’являються нові предмети, і насамперед батькам варто подумати про безпеку простору. У квартирі не повинно бути місць, що становлять небезпеку для дітей, якщо вони здатні туди дістатися.

Як убезпечити квартиру:

• Заклеюємо гострі кути меблів.
• Встановлюємо обмежувачі на вікна.
• Ставимо заглушки на розетки.
• Прибираємо всі дроти з підлоги.
• Ховаємо побутову хімію в недоступне для дітей місце.
• Переставляємо з нижніх ярусів полиць, шаф і комодів усе крихке, те, що б’ється чи коле.

Крок 2. Розставте речі так, щоб дитина діставала їх сама

Присядьте на підлогу й спробуйте подивитися на кімнату (а потім і на весь дім) очима дитини. Де, наприклад, розташовані вимикачі світла? Діти мають самі до них дотягуватися.

Чи є підставки-лавочки біля унітаза та/або раковини? Чи зможе дитина сама взяти рушник, щоб витерти руки? sistemoju-montessori-5-prostih-krokiv-7b220fc.jpg” alt=”Облаштовуємо дитячу кімнату за системою Монтессорі: 5 простих кроків” />

Чи вийде в неї без вашої допомоги залізти на стілець і злізти з нього за обіднім столом? У цьому плані поганий варіант — стільчики для годування. Дитина в них — «бранець»: сидить, доки мама не вирішить, що можна встати з-за столу. Добра альтернатива — стіл і стілець маленького розміру. І нехай дитина сама за ними доглядає: накриває на стіл, протирає його від бруду й пилу, прибирає посуд. Добре, якщо в кімнаті дитини стоїть глечик з водою та її чашка. Завжди можна підійти й налити попити. Глечик має бути маленьким і легким, а чашка — стійкою. Крок 3. Самостійність дитини починається з передпокою.

Тепер уявімо, як ви заходите з дитиною до квартири. Чи є в неї зручна лавочка в передпокої, де можна присісти й спокійно зняти взуття, а потім самостійно його прибрати? Чи є гачок, на який 1,5-річна дитина здатна сама повісити верхній одяг?

Чи, може, мама швидко роззуває й роздягає дитину, а речі розкладаються по «дорослих» місцях, до яких їй навіть не дотягнутися? Марія Монтессорі такого не схвалила б, адже це ключовий аспект організації середовища для дитини, анітрохи не менш важливий, ніж порядок на полиці з іграшками.

Крок 4. Правильно організуйте робоче місце

Принцип доступності поширюється й на робоче місце дитини, насамперед на стіл, за яким їй буде зручно малювати, ліпити, гратися. Стіл — це чистий аркуш. Найкраще, якщо він буде однотонним, без малюнків і написів, що відволікають. І він не повинен бути завалений пензликами, шматочками пластиліну, деталями конструктора чи іграшками.

Усе необхідне для творчості можна покласти в спеціальну коробку або відвести для таких речей місце на стелажі.

Полиці з книжками краще не перевантажувати. Нехай це буде 5–7 видань, які ви періодично змінюватимете. Так дитині легше визначитися з вибором. А от коли полиця вщерть завалена всілякими книжками, вибрати складніше.

Крок 5. Нехай дитина сама стежить за порядком

Речі в дитячій мають лежати так, щоб дитина могла сама їх узяти. Наприклад, можна виділити під них нижні шухляди комода. Внутрішній простір шухляди зручно організувати за допомогою коробок або спеціальних роздільників.

Поруч із шафою повісьте велике дзеркало, щоб дитина могла побачити себе на повний зріст. Так у неї буде змога самостійно помітити, якщо з її зовнішнім виглядом щось не так.

Речей не повинно бути забагато — полегште дитині проблему вибору. В ідеалі їх потрібно розсортувати так, щоб діти знали, де лежать їхні шкарпетки, де — шорти, а де — футболки. Для цього можна залучати їх до сортування й розкладання білизни після прання. za-sistemoju-montessori-5-prostih-krokiv-6d3e045.jpg” alt=”Облаштовуємо дитячу кімнату за системою Монтессорі: 5 простих кроків” />

Так, дитина не завжди зможе дотримуватися принципу сортування у своїх шухлядах. Мабуть, шкарпетки траплятимуться і у відділенні з футболками, і між штанами. Мамі доведеться допомагати малюкові стежити за порядком, і тоді вдасться підтримувати більш-менш стале розташування речей. Чому так важливо, щоб дитина була максимально автономною в одяганні й роздяганні? Передаючи дітям цю відповідальність, ми даємо їм дуже важливе відчуття — впевненість у собі.