Чи варто втручатися в дитячі сварки: поради батькам

Гострі конфлікти між дітьми зазвичай ставлять батьків у глухий кут. Дорослі мами й тата геть губляться в дитячих проблемах. Виявляється, причина в тому, що вони просто не знають, як на них реагувати. Спершу треба розібратися в причинах виникнення дитячих сварок, а вже потім шукати вихід із ситуації, що склалася.

Цікаво, що самі малюки вже за п’ять хвилин після бійки можуть весело гратися разом, а от їхні батьки сприймають кожен конфлікт близько до серця. Як правильно поводитися в таких ситуаціях, чи варто втручатися в спілкування дітей або з’ясовувати стосунки з їхніми батьками? у розв’язанні дитячих сварок потрібна й максимально дієва лише в віці дитячого садка. Діти 5–7 років зазвичай уже мають звичку приховувати від батьків свої конфлікти.

З яких причин діти найчастіше свідомо йдуть на конфлікт? Педагоги й психологи впевнені: так діти намагаються покращити своє становище в суспільстві, досягти певного рівня поваги серед інших дітей.

Роль батьків у таких конфліктних ситуаціях не можна недооцінювати. Батькам насамперед варто замислитися над власною позицією щодо виховання свого малюка. Цілком можливо, що вони самі провокують дитину на агресію та сварки. Мама й тато насамперед мають приділяти своїй дитині належну увагу, вчити малюка розслаблятися й позбуватися негативних емоцій. Також важливо, щоб батьки не сварилися при дітях. Пам’ятайте, що дитина може копіювати вашу модель поведінки, адже вона впевнена, що так чинити правильно.

На помилках учаться…

Отже, що ж робити, якщо вашого малюка ображають? По-перше, не треба кидатися в крайнощі. Ви маєте розуміти, що конфлікт – це основна ознака невпевненості малюка в собі. А виникає вона зазвичай через брак потрібного життєвого досвіду.

Науковці довели, що в дітей, які самостійно розв’язують свої проблемні стосунки, різко підвищується рівень самооцінки. У майбутньому це їм дуже знадобиться.

Але кидати малюка напризволяще теж не треба. Проаналізуйте ситуацію, розберіться, хто в чому винен, і дайте малюкові корисну пораду. Не варто батькам одразу бігти до дитячого садка чи школи, щоб поскаржитися на кривдників дитини вихователям або вчителям. Це лише підірве її авторитет і ускладнить становище вашого малюка серед однолітків. Кривдники, найімовірніше, вигадають для дитини нову помсту.

Якщо стався дуже серйозний конфлікт, наприклад ваша дитина побила інших дітей, то впоратися з його наслідками буде складно і дитині, і батькам. Тут знадобиться допомога фахівців – педагогів і психологів.

Поведінка дорослих у дитячому конфлікті

Незалежно від того, який метод розв’язання дитячого конфлікту ви збираєтеся застосувати, треба пам’ятати основні моменти:

1. Не завжди треба втручатися в дитячу сварку.Дитина може навчитися залагоджувати конфліктні ситуації, лише беручи в них безпосередню участь. Дозвольте дитині отримати життєво важливий досвід!

Звісно, бувають ситуації, коли не втрутитися просто не можна, коли бездіяльність дорослих загрожує одній із дітей або всім учасникам конфлікту реальними травмами (емоційними чи фізичними). Слід негайно зупинити сварку, якщо один з її учасників значно сильніший фізично, а сам конфлікт на межі переходу в бійку. Але при цьому не треба розводити дітей по кутках, треба показати їм, що розв’язувати проблеми можна й словами. Спробуйте разом із дітьми “проговорити” проблему, знайти компромісне рішення. Так само слід учинити, якщо в конфлікті беруть участь двоє дітей, одна з яких завжди в ролі переможеної, тож змушена поступатися сильнішому супротивникові. Якщо вчасно не втрутитися в такий конфлікт, то дитина, яка завжди програє, виросте невпевненою у своїх силах і правах. Або навпаки – невиправдано агресивною.

2. Втручаючись у дитячий конфлікт, у жодному разі не можна ставати на бік однієї з дітей, навіть якщо ви на 100% упевнені, хто з них правий, а хто ні. Адже кожна дитина вважає правою саме СЕБЕ, зокрема й винуватець сварки. Він сприйме ваше втручання як величезну несправедливість, припинить сварку й намагатиметься “закінчити розпочате” пізніше, уже без вас. Надалі він просто намагатиметься розв’язувати конфлікти без присутності дорослих.

Спробуйте разом із дітьми знайти справжні причини конфлікту, а також внесок кожної дитини в його розвиток.

3. Намагаючись урегулювати дитячий конфлікт, не приміряйте на себе суддівську мантію, визначаючи правих і винних та призначаючи покарання. Постарайтеся донести до дітей головну думку: хто б не розпочав сварку, за подальший розвиток подій відповідають усі її учасники! Спробуйте допомогти дітям знайти вихід зі складної ситуації, який влаштує кожного. Особливу увагу приділіть не питанню “хто винен?”, а питанню “що робити?”. Спробуйте ненадовго переключити увагу дітей на щось цікаве, веселе. Звісно, від цього вони не забудуть про конфлікт, але після такої емоційної розрядки він здасться їм не таким уже й серйозним. І їм буде простіше знайти спільну мову.

4. Під час обговорення не слід переходити на особистості. Це стосується як дорослих, так і дітей. Стежте, щоб під час з’ясування мова йшла про дії та слова супротивника, а не про його недоліки.

5. Якщо ви вирішили втрутитися в конфлікт між дітьми, докладіть усіх можливих зусиль, щоб розмовляти з дітьми з позитивних позицій. Наприклад, поясніть їм, що друзі мають прощати одне одного, що краще разом весело гратися, ніж сваритися, а то й перестати дружити тощо. Якщо ваша дитина – дошкільня

Діти до трьох років насправді ще не вміють гратися разом через вікові особливості. Їхнє спілкування на дитячому майданчику здебільшого зводиться до обміну іграшками. При цьому малюкові бажанішою здається іграшка, яка в руках однолітка. Власна іграшка стає нецікавою, доки нею не зацікавиться інша дитина.

Діти підростають, і взаємодії стає дедалі більше: у дошкільнят 3–6 років уже з’являються перші спільні ігри, інтерес одне до одного, а також свої симпатії й антипатії. Але в цьому віці діти ще не мають емоційної саморегуляції, тобто всі їхні емоції безпосередньо відбиваються на поведінці. Розсердився – вдарив, сподобалася іграшка – почав відбирати, образився – штовхнув тощо. Конфлікт у дошкільнят – така сама форма спілкування й взаємодії, як і спільна гра. Просто ті емоції, які ми, дорослі, проживаємо всередині себе, діти одразу втілюють на практиці.

Звісно, це не означає, що дитячі сварки треба ігнорувати, адже ефективного спілкування треба вчитися, а дитині в проблемній ситуації обов’язково потрібні підтримка й допомога батьків. Вирішувати, чи потрібно втручатися, буде простіше, якщо керуватися розумним правилом. Пам’ятайте, що ваша батьківська відповідальність полягає в тому, щоб ніхто не завдав дитині серйозної шкоди – ні фізичної, ні психологічної. Тож якщо дитина приходить із пісочниці подряпана, із синцями, якщо вона явно боїться наступного разу йти гратися на майданчик (або в садочок), якщо ви бачите, що малюк явно страждає в цій ситуації й не може з нею впоратися, – отже, йому потрібна ваша допомога.

Якщо ви бачите, як інша дитина намагається вдарити вашого малюка палицею або інші діти вигукують на його адресу справжні образи, це привід так чи інакше втрутитися в ситуацію. Насамперед для того, щоб показати йому самому, що він не сам.

Ось кілька рекомендацій, як поводитися в ситуації конфлікту між дітьми і як йому запобігти.

• Якщо у вашої дитини є іграшки, якими вона дуже дорожить і болісно сприймає те, що ними користується хтось інший, домовтеся, що вона не братиме їх із собою на вулицю. Поясніть, що в спільних іграх нормально ділитися іграшками й гратися ними разом із кимось, але якщо цього робити не хочеться, тоді краще просто погратися улюбленою іграшкою вдома, а для прогулянки обрати інші іграшки.

• Якщо ви бачите, що між дітьми почалася сварка, не поспішайте втручатися (якщо, звісно, вашому малюкові не загрожує явна небезпека у вигляді величезної палиці в руках однолітка). Насамперед поспостерігайте за власною дитиною – як вона реагує, яка її роль у конфлікті, наскільки вона впевнена в собі, хто з дітей призвідник сварки тощо. У більшості випадків діти швидко розберуться самі й гратимуться далі, а у вас з’явиться багатий матеріал для того, щоб зрозуміти, про що варто поговорити з дитиною, чого варто її навчити.

• Якщо ви бачите, що ситуація загострюється і діти не можуть її розв’язати, станьте посередником. Посередник не свариться, не припиняє сварку, а допомагає спокійно розібратися. Треба допомогти дітям зрозуміти причини своїх емоцій, знайти правильні слова для взаємодії, дійти компромісу. Здавалося б, нічого складного, але малюкам справді ще потрібна допомога дорослих у подібних ситуаціях.

• Якщо ображають вашу дитину і вона не може впоратися із ситуацією, станьте на її захист. Скажіть: «Сашо, я нікому не дозволяю бити мого сина. Не роби цього». Немає потреби сваритися і тим паче виховувати чужу дитину, просто впевнено висловіть свою позицію, зазвичай цього буває достатньо. »