Ніколи не трясіть немовля: чим небезпечний синдром струсу дитини

У 2003 році у Швейцарії завершився дворічний судовий процес, у центрі якого опинився відомий альпініст Ерхард Лоретан, якого звинувачували в ненавмисному вбивстві свого семимісячного сина.

Ця трагічна історія сталася напередодні Різдва 2001 року: Лоретан залишився доглядати немовля. Дитина ніяк не хотіла засинати й довго плакала. Втративши терпіння і не знаючи, як заспокоїти сина, Лоретан узяв його і трохи струснув. Крик припинився, батько поклав малюка в ліжечко й поспішив вийти з кімнати. Трохи згодом, стривожившись, що давно не чути плачу, Лоретан повернувся до кімнати. Дитина не ворушилася. І батько знову струснув її, цього разу — намагаючись привести до тями. Через добу семимісячне немовля померло в лікарні. Як показав розтин, унаслідок нетривалого струсу в малюка сталися незворотні ушкодження мозку.

Проти Ерхарда Лоретана порушили кримінальну справу, яка завершилася умовним вироком і штрафом, але трагедія глибоко вразила всю Швейцарію і багато місяців залишалася в центрі уваги преси. Швейцарці стали обережніше поводитися зі своїми новонародженими дітьми, а швейцарські лікарі всерйоз зайнялися вивченням «дитячого струсу» — явища, про яке медицина поки що знає вкрай мало.

Ерхард Лоретан сказав у суді: «Я гірко шкодую про те, що зробив. Так, я втратив над собою контроль, але навіть уявити не міг, до чого це призведе. Від самого народження сина я спостерігав, як він росте, і хлопчик здавався мені вже досить міцним. Лише після розтину я усвідомив, що за якісь дві-три секунди мозок дитини отримав смертельну травму від легкого струшування. Якби ж я знав про це раніше!»

«Немовля, яке плаче іноді годинами, є джерелом серйозного стресу для батьків, особливо молодих, — каже головний лікар Університетської клініки Цюриха Ульріх Ліпс. — Доведені до відчаю батьки готові будь-що заспокоїти малюка, аби він хоч ненадовго замовк. І найчастіше в такому стані люди не усвідомлюють, якими можуть бути наслідки їхніх дій», — наголошує швейцарський лікар.

Вплив струшування на дитину до 1 року подібний до наслідків фронтального зіткнення з твердим предметом. Як показали дослідження, батьки практично нічого не знають про синдром струсу дитини (ССД), тому лікарі вважають за необхідне попереджати батьків і членів родин про те, що може статися, якщо в гніві струснути дитину до 1 року.

Медики переконані, що можливі наслідки «синдрому струсу дитини» можуть бути дуже тяжкими. Навіть легкий струс немовляти призводить до таких ушкоджень його головного мозку, від яких 10–20% немовлят помирають, а 75% на все життя отримують травми мозку, причому ніхто не знає, коли ці отримані в дитинстві травми дадуться взнаки. З невідомих поки що медицині причин синдром частіше вражає хлопчиків, ніж дівчаток.

У деяких країнах програми первинної профілактики таких травм у немовлят виявилися успішними: вони полягали в інформуванні батьків про небезпеку сильного струшування дітей грудного віку та в навчанні їх способів, як упоратися з немовлятами, що часто плачуть. Такі соціальні програми спрямовані на тих, хто найімовірніше може вдатися до цього виду жорстокого поводження. Дослідження в Австралії, Канаді та США показали, що приблизно у 45% випадків відповідальність за травми голови дітей унаслідок жорстокого поводження лежала на біологічних батьках, 25% — на партнерах матерів, 15% — на матерях і 15% — на вихователях і нянях.

У штаті Нью-Йорк є програми навчання батьків на рівні лікарень. Така програма передбачає поширення серед батьків простого інформаційного буклета, демонстрацію 11-хвилинного відеофільму та отримання від батьків підтвердження, що вони отримали й зрозуміли ці матеріали. Програми навчання батьків мають бути передбачені в усьому світі.

Серйозні ушкодження мозку можуть бути спричинені не лише струшуванням чи пораненнями голови новонародженого, а й ретельним заколисуванням. Такі висновки зробили лікарі з лондонського королівського госпіталю, які провели одне з найдокладніших досліджень раптової смерті немовлят.

За синдрому струсу дитини ушкоджуються довгі відростки нервових клітин, що йдуть від головного мозку до спинного. Дорослій людині такі струшування не страшні, бо її мозок надійно захищений, до того ж сильні м’язи інстинктивно розподіляють навантаження, роблячи їх безпечними. Голова ж дитини відносно тіла набагато більша, ніж у дорослого, а м’язи шиї значно слабші. Тому енергійне струшування легко може призвести до травм мозку. Особливо часто ці травми припадають на відділ, де головний мозок з’єднується зі спинним. Тут мозок може постраждати не лише внаслідок скручування по вертикальній осі, а й від ударів об кісткові структури. Ідеться про так званий стовбур мозку, від стану якого залежать дихання і серцебиття людини. Тому ураження мозку в цьому відділі може призвести до смерті або до серйозних подальших порушень його діяльності.

Англійські лікарі показали, що для такої травми не обов’язково сильно трясти дитину — її можуть спричинити й обережніші дії, навіть те саме заколисування. Дослідники додають, що звичайне поводження з дитиною — обережна метушня чи гойдання на батьківських колінах — практично безпечні й не можуть спричинити травм. «Слід уникати лише енергійних рухів і струшування голови дитини, — каже Джініан Годес, невролог лондонського королівського госпіталю. — І взагалі з тендітними маленькими створіннями треба поводитися надзвичайно обережно».