Мі-мі-мі-генерація: підлітки XXI століття і медіа

Комітет Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства закликає дедалі більше уваги звертати на трансформації, що відбуваються у свідомості дітей інформаційного суспільства. Вони надсилають до 1000 повідомлень на день. Вони щогодини перевіряють свої акаунти в соціальних мережах. Вони люблять свій телефон, але ненавидять ним розмовляти. У них нові хвороби. Наприклад, синдром фантомної вібрації в кишені. Вони мають повну історію свого життя в Instagram, Twitter, YouTube, Facebook. У них немає страху перед публічним життям. Вони фотографують самих себе, редагують свої фото й виставляють їх онлайн. Вони пізнають світ утричі швидше, ніж це робили всі попередні покоління. Мі-мі-мі*-генерація – це покоління 11–16-річних, і за десяток років світ належатиме їм. Підлітки XXI століття значною мірою сформовані світом медіа. Про це невтомно говорили ще з кінця минулого століття. 1979 року Крістофер Леш у своїй книжці «Культура нарцисизму» писав: «Медіа дають константу для яскравості, ідеалістичних мрій, нарцисичного настрою, популярності й слави. Глядачі, особливо юного віку, ототожнюють себе із зірками, ненавидять рутину, і їм дедалі важче буде сприймати банальні щоденні потреби та проблеми». За останні 30 років на 58% зріс рівень нарцисизму серед студентів коледжів (згідно з даними Національного інституту здоров’я США, який проводив дослідження 1982 та 2009 років). Прийдешнє покоління – найчисленніше за всю історію світової цивілізації. Воно сформувалося й зростає в умовах забезпеченості, достатку й доступу до інтернету. Щонайменше 30% сьогоднішніх підлітків мають кредитні картки й гарантовану успадковану нерухомість. Навіть у Китаї, де сімейна традиція важить більше, ніж індивідуальна, інтернет, урбанізація, політика однієї дитини, засилля голлівудської культури створили генерацію самовпевнених, переконаних у своїй правоті, прозахідних підлітків. Індустріальна революція, інтернет і нові медіа – це базис, на якому сформувалося одне покоління і сьогодні вже формується генерація нинішніх підлітків. Вони легко пересуваються світом, живуть у соціальних мережах, онлайн створюють бізнес. Ціннісні категорії молоді змінюються майже однаково в усіх країнах, і причиною цього науковці називають медіа та інтернет. У шкалі цінностей сім’ю та освіту заступають самолюбство й прагнення слави. Є проста ілюстрація. У 1960–1990 роках у родинах із середнім достатком виставляли весільні, шкільні, армійські фото та фото з випускного. Time наводить такі цифри: нині в дітей в Instagram 85% фото – це фото самих себе, власні портрети та фото своїх тварин. Підлітки максимально соціальні завдяки мережам. Однак вони антиінтелектуальні, антиісторичні, антикрасномовні, антианалітичні. Знання, історія, аналітика – усе доступне за секунди за допомогою Google та інших пошукових систем. Європейські науковці й експерти ще наприкінці минулого століття пережили хвилю обурення жорстокістю трилерів і гламурністю серіалів. Дискусія велася під гаслом «Краще інформувати й запобігати, ніж забороняти». Нідерланди першими, 1999 року, створили Інститут NICAM, напівдержавний, напівгромадський. Одним із результатів його діяльності стала система «розумних позначок» для всього телевізійного контенту. Послідовниками Нідерландів стали багато європейських країн: позначки на фільмах, відеодисках, комп’ютерних іграх, вікові символи на дитячій продукції. 2011 року розумні застережні символи запровадила Туреччина. Росія маркує всю інформаційну продукцію, зокрема друковану пресу. 2012 року з нормативно-адміністративним розмахом було запроваджено закон, і за пів року (без пілотних проєктів чи експериментальних кроків) вікові позначки з’явилися на всіх теле- й радіоканалах, у газетах, журналах, електронних іграх тощо. Перші три місяці впровадження спричинили опір і скандали, зокрема коли мультфільм «Ну, постривай!» було промарковано як призначений для дітей від 16 років. Наступні пів року принесли позитивне сприйняття педагогів і батьків, а згодом і підтримку широкої глядацької аудиторії. З 2012 року Україна працює над національним проєктом розумних символів. Попри гальмування та слабку підтримку телевізійної індустрії, проєкт розвивається і цього року. П’ять ОТРК стартують з експериментальним пілотним проєктом. Тим часом голландський інститут цього року запускає пілотний проєкт «Розумні символи в інтернеті». Оскільки суттю проєкту є спільне регулювання, закономірно постає запитання: як може спрацювати проєкт в інтернет-середовищі? Адже в телевізійному форматі (так система працює в усіх країнах) державний орган пропонує набір позначок, а завдання мовників – ставити вікові та контентні «розумні позначки» на всіх телевізійних програмах. Після кількох днів навчання й опанування програмного забезпечення працівник каналу відповідає на запитання анкети й відповідно до відповідей отримує відповідну позначку. В основі ідеї пілотного проєкту «Розумні позначки в інтернеті» лежатиме активність читачів і користувачів вебсторінок, які за бажанням мають заповнити анкету з 24 запитань, і на сайті може з’явитися відповідна рекомендаційна позначка. На моє запитання: «Чи варто сподіватися на свідомість і відповідальність інтернет-користувачів?» директор Інституту NICAM Вім Беккерс відповів: «Безумовно, можна. За минулі десять років ми отримали нову культуру споживання інформації як від покоління батьків, так і від покоління дітей завдяки наявності системи застережних розумних позначок телевізійного контенту». На нову культуру сподіваються експерти Ради Європи. Лише одна цитата з рекомендацій 2013 року: «Зміни, що відбуваються в традиційних медіа у зв’язку з їхнім поєднанням з інтернетом, зумовлять і зміни загальної медіаполітики. Держави мають формувати підходи й норми щодо захисту та розвитку конвергентних медіа, поєднаних з інтернетом. Потрібне чітке перспективне бачення того, як поєднати сучасний розвиток національних медійних ландшафтів із тими стандартами, що нині розробляються для загальноєвропейського використання». Серед них головну увагу слід приділяти:

• розвитку саморегулювання;
• посиленню ролі суспільного мовлення в цифрову епоху;
• захисту дітей і молоді від потенційно шкідливого контенту;
• посиленню медіаосвіти (зокрема, інтернет-освіти. Експерти наполягають, що такий компонент освіти має з’являтися з початкової школи й тривати до останніх рівнів вищої школи).

На останньому засіданні української Міжвідомчої робочої групи з розроблення та впровадження національної системи позначок для захисту дітей від потенційно шкідливого контенту учасники визнали, що, крім головного завдання на цей рік – запуску пілотного проєкту «Розумних застережних позначок» на 5 обласних державних телерадіокомпаніях, обов’язково слід максимально розширювати в проєкті компонент медіаосвіти. Тематику телепозначок внесено до розділу про вплив ЗМІ на особистість у підручнику «Медіаосвіта та медіаграмотність». Також інформація про розумні позначки стала складовою практикуму з медіаосвіти для старшокласників. Триває всеукраїнський експеримент із запровадження курсу медіаосвіти в середню загальнообов’язкову шкільну освіту. Без песимізму – це наш український шанс поділитися з мі-мі-мі-генерацією досвідом культури та відбору інформації. Можливо, і заради нас самих. * Мі-мі-мі – сленгове визначення в інтернет-спілкуванні для вираження захоплення або рівня привабливості. Прийшло на зміну «мусі-пусі». Фраза з’явилася в молодіжному спілкуванні після виходу на екрани популярного мультфільму «Мадагаскар», де пухнастий милий лемур, захоплюючись побаченим, аплодував і пищав «мі-мі-мі». Лариса Мудрак,заступниця голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Джерело: mediasapiens.ua