Як замінити «НІ» на «ТАК» у спілкуванні з дитиною
Чи замислювалися ви колись над тим, що в щоденному спілкуванні батьків із дитиною заперечення «НІ» чи «НЕ» може прозвучати приблизно 400 разів? Не може бути, скажете ви, але якщо почнемо рахувати, скільки всього ми забороняємо робити дитині, то ця цифра не здаватиметься нам фантастичною. Психологи кажуть, що постійне використання батьками заперечних і заборонних слів дратує дитину, а з часом вона до них звикає і не чує їх або вдає, що не чує. Мало того, діти, які постійно чують «ні» чи «не», мають бідніший словниковий запас порівняно з дітьми, батьки яких намагаються рідше вживати ці слова. Питання не в тому, щоб дозволяти дитині все, що їй заманеться, а в тому, як замінити заперечні слова іншими. Пропоную вам ідеї та методи, які можуть допомогти:
- Спробуймо замінити «НІ» словом «ТАК». Як? Наприклад, якщо перед обідом дитина просить: «Мамо, дай мені тістечко!», не відповідайте «ні» й не читайте лекцію про правильне харчування, а просто скажіть: «Після обіду отримаєш тістечко».
- Поясніть дитині, чому ви не хотіли б, щоб вона щось робила. Наприклад, якщо малюк тягне кішку за хвіст, скажіть йому, що «кішці боляче, коли ти так робиш, вона сумуватиме, якщо ти її так чіпатимеш». Зрозуміло, що маленькі дітки можуть ще цього не розуміти, але, постійно пояснюючи дитині, що наші дії впливають на інших і що почуття інших треба розуміти, ми водночас розвиваємо її емоційно.
- Дайте дитині можливість вибору. Наприклад, якщо дитина хоче кидати м’ячик у квартирі, ми можемо запропонувати їй: «Удома ми м’ячик котимо, а надворі – кидаємо. Що ти хотів би робити? Ти обираєш!» Дуже добре, коли малюки змалку можуть самостійно ухвалювати деякі рішення у своєму маленькому житті, але зважайте на те, щоб запропоновані варіанти були зрозумілі дитині.
- Важливо, щоб ми розуміли й приймали почуття дитини. Якщо її навіть підйомним краном не можна забрати з дитячого майданчика, ми маємо розуміти, як їй важко піти звідти, де їй так добре. І якщо вже треба йти, допоможіть їй: візьміть за ручку, обійміть, поцілуйте – можливо, так дитині буде легше покинути улюблене місце.
- Дуже корисний і дієвий спосіб – «запропонуй іншу дію та покажи її». Наприклад, дитина може вдарити молодшу сестричку чи братика лише тому, що ще не вміє спілкуватися. Покажіть їй, що сестричку краще обійняти чи поцілувати, ніж штовхати або бити.
- Трохи гумору теж не завадить у методі «покажи й скажи». Якщо дитина, наприклад, сидячи, постійно розмахує ніжками, можна схопити ніжки й сказати: «Ніжки, зупиніться!» або «Ніжки, тихіше!»
- Якщо дитина візьме до рук щось заборонене чи небезпечне (наприклад, ножиці), замість того щоб негайно вихопити їх із рук, можна трохи роздивитися «небезпечний» предмет разом із мамою. Потім мама скаже, що цей предмет не для дітей (небезпечний), і піде разом із дитиною шукати для малечі «щось інше, цікавіше».
- Якщо, наприклад, дитина вирішила дослідити вміст сміттєвого кошика чи підняти сміття на вулиці, спробуймо замість «не можна» сказати: «Від сміття будеш брудний і можеш захворіти!»
- Якщо дитина звертається до вас із проханням, на яке можна відповісти і «так», і «ні», попросіть у неї час на роздуми. Назвіть термін, коли ви їй відповісте або коли можна буде знову про це поговорити.
- Важливо дотримуватися власних слів! Замість порожніх погроз треба діяти. Якщо щось заборонено або має бути виконано, дитина повинна розуміти, що цього слід дотримуватися.
Можна навести ще багато способів уникнути слів «НІ» чи «НЕ», усе залежить від вашої фантазії та винахідливості. Ви можете запитати: у якої мами є час і сили на всі ці методи, коли моя дитина, попри мої зауваження, не може обійти 35-ту калюжу дорогою на майданчик? У тому то й річ, що те, що не працює 35 разів поспіль, не працюватиме й далі, тож треба шукати нові способи, щоб дитина нас чула й звертала увагу на наші слова та дії! Для дієвого використання зазначених методів слід пам’ятати про дві речі. Перша: застосовуючи їх, ви маєте бути щирими, тобто якщо ви, наприклад, розгнівані, не треба усміхатися. Дитина має відчувати ваші почуття, інакше вона вам не повірить. Друга. Ви маєте розуміти, що одразу успіху, мабуть, не досягти. Треба бути терплячими й наполегливими. Навіть якщо спершу дитина не реагуватиме, вона відчуватиме, що спосіб, у який ви з нею спілкуєтеся, змінився. Якщо ви вважаєте, що так не варто розмовляти з маленькою дитиною, бо вона й так не розуміє, то помиляєтеся. Зі своєю старшою дитиною (їй зараз 3 роки) я розмовляла саме так (не вживаючи заперечних слів) мало не від народження. І тепер, коли вона каже своїй молодшій сестричці: “Обережно, це небезпечно, перевернеться!” замість «Не можна, НЕ роби цього!», мені так приємно, що аж сльози на очі навертаються. 🙂 Марина Коваль