Як допомогти дитині знайти своє покликання

Усі ми хочемо, щоб наші діти мали мету в житті: чи то створення родини, чи то покращення якості освіти в інших країнах. Але, хоч як дивно, сьогодні багато молодих людей живуть безцільно. У своїй книжці «Шлях до мети: як допомогти нашим дітям знайти своє покликання в житті» психолог зі Стенфордського університету Вільям Деймон зазначає, що лише 20 % молоді віком від 12 до 26 років знайшли щось значуще, чому хотіли б присвятити своє життя .

Ще 25 % молодих людей «дрейфували», не маючи навіть розмитої мети чи будь-якого плану, щоб обрати для себе якийсь один напрям; решта ж перебували приблизно посередині. Що ж означає мати мету і як ми можемо вберегти наших дітей від цього дрейфу?

«Мета, — каже Деймон, — складається з двох компонентів: по-перше, це те, що має сенс і значення для самої дитини, а не те, що хтось їй нав’язує. По-друге, це те, що має значення для всього світу.Це не може бути метою, що стосується лише мене, вона має бути якимось чином залучена у світ, взаємодіяти з ним, намагатися його змінити й знаходити в цьому відчуття своєї значущості». Тобто не бажання змінити світ, а рішення зробити когось щасливим завдяки своїй праці.

Річард Вейсборд, викладач Гарвардського університету, у своїй книжці «Батьки, якими ми збираємося бути» описав те, чого навчився в дітей, а саме ідеалістичного погляду на світ. Використовуючи ідею ідеалізму як «віри в кращий і справедливіший світ і прагнення до нього», Вейсборд виявив, що більшість старшокласників хотіли б зробити свій внесок у життя світу в тому чи іншому масштабі, і що природа їхнього ідеалізму перебуває під сильним впливом того, що вони щойно вивчили в школі. У коледжі ідеалізм часто формується на основі останніх актуальних подій, і багато дітей засмучуються через необхідність брати участь у реалізації проєктів подібної (нав’язаної) тематики, потрібних їм для вступу до коледжу. Вейсборд називає ці проєкти «своєрідними громадськими “олімпіадами”, де учні змагаються між собою за складання профілю, який був би набагато кращим, ніж в інших».

Діти розвивають своє бачення мети вже в початковій школі або на початку дорослого життя. І хоча ви не можете змусити дитину знайти свою мету, ви можете спрямувати її до неї. У сучасному світі без об’єднавчих рухів, як-от боротьба за громадянські права чи Друга світова війна, часто важко знайти щось, чим можна захопитися по-справжньому. Навіть ситуація з робочими місцями нині дуже неоднозначна — діти не долучаються до сімейного бізнесу, — шлюби відкладаються, ідея родини стає ще менш відчутною.

«Саме тому, що все так складно, дуже важливо, щоб дитина виробила добрий внутрішній компас, — каже Деймон. — Діти, які його не мають, справді лише безпорадно борсаються, бо в житті немає нічого готового, до чого можна просто підійти й узяти».

Отже, як ви можете допомогти своїй дитині знайти мету? Ось кілька рекомендацій, які допоможуть у цій справі.

¦Показуйте це на прикладі родини

«Потужне бачення мети розвивається тоді, коли ти перебуваєш у родині, яка живе й дихає ідеалізмом і метою», — каже Вейсборд. За обіднім столом, дорогою до церкви чи під час волонтерської діяльності розповідайте дітям про свою роботу й цілі, розповідайте, чому це важливо для вас і що це для вас означає.

Заохочуйте їхні інтереси

Дізнайтеся у своїх дітей, що їх цікавить, чим вони захоплюються, і допоможіть їм іти за цими інтересами, навіть якщо це зовсім не те, що ви собі уявляли чи хотіли бачити. Дорогою остерігайтеся «олімпіад», допоможіть своїм дітям знайти такі види діяльності, які дадуть їм змогу досягти реальних змін, навіть якщо це стане темою для вдалого есе при вступі до коледжу.

Зрозумійте, що вони, найімовірніше, не підуть вашим шляхом

«Більшість дітей, які мають чітке уявлення про мету, отримали його не від батьків, — каже Деймон, — але думка батьків має вирішальне значення для підтримки й мотивації до пошуку мети».

Будьте наполегливими

Якщо ваша дитина нецілеспрямована й нічим не цікавиться, розмовляти з дітьми іноді важко — якщо ви тиснутимете на них, щоб дізнатися більше, вони можуть закритися. Проте Деймон радить і далі делікатно спонукати їх, і рано чи пізно вони відгукнуться. Зволікання — це не проблема. Кожному, щоб зрозуміти себе в такі моменти, потрібно більше часу.

«Батькам доводиться довго чекати, — каже Деймон. — Будьте терплячими й наполегливими, пропонуйте знову й знову, і з часом діти зможуть зробити свій вибір ».

Джерело: http://osvita.ua/