Грудне вигодовування і кішки: веселі правила

У мене в різний час були кішки. А в кішок, зрозуміло, попри те, що вони зовсім домашні, бувають діти. Ну, час від часу, коли вже дуже вони дають зрозуміти: «У тебе що, серця немає?!», у них і з’являються кошенята. І це хоч раз на рік, але буває. У кожної.
І от я тут, у ЖЖ, не так давно побачила чудові записи: Основи ГВ. Тренуємося на кішечках. У картинках.
І подумала я — мені теж є що про це сказати!
Потихеньку, просто за правилами ГВ, майже без картинок, але з коментарями.
Правило перше
Для успішного початку грудного вигодовування важливе раннє прикладання дитини до грудей упродовж першої години після народження.
Справді, як це кішки не додумалися, що після народження кошенятам треба «відпочити»? І як це кошенята, іноді навіть із невідгризеною пуповиною, можуть хотіти їсти? І повзуть вони, бідолашні, ще зовсім мокрі, до маминих цицьок. І буває, навіть видираються там за місце, зовсім сліпі й нібито безпорадні. Та все дуже просто. Слава богу, у них немає ні педіатрів-ветеринарів, ні свекрух, нікому порадити розумні речі, перевірені десятиліттями! До того, як дитину вперше прикладуть до маминих грудей, вона не повинна отримувати нічого з пляшечки чи будь-яким іншим способом.
Ну, тут навіть коментувати дивно. Хотіла б я побачити цей процес: кішка впрошує господиню (варіант: шукає калюжку) дати їй водички, щоб у кошенят не було зневоднення, щоб викликати послаблювальну дію й позбутися меконію. І, щоб удруге не вставати, допишу, що молоко в кішок теж з’являється не одразу, а десь через 6—12 годин, тобто вона теж (о боже!!!) якийсь час годує порожніми грудьми (читай: молозивом)!

Правило третє
Після народження дитини мамі й малюкові слід перебувати в спільній палаті.
Ось факт, що чомусь дивує людей, у яких ніколи не було ні кошенят, ні будь-яких інших дитинчат. Тож нехай вони уявлять, що перші 3—4 доби кішка від кошенят нікуди не відходить! У туалет — раз на день! Якщо поставити їй їжу просто в коробку-пологовий будинок, то вона може поїсти, а може й ні, найчастіше лише теплого молока поп’є. А якщо кішка живе надворі й молока їй принести нікому — вона просто не їсть. І секрет тут такий: живе вона на запасах, накопичених під час вагітності, а якщо їсти й пити звичайним чином, то доведеться і по їжу бігати, і в туалет. І навіщо природа так вигадала — невже щоб мама завжди була поруч :-)?

Правило четверте
У перші дні життя дитина має отримувати виключно грудне молоко. Від себе додам, що таки не лише в перші дні, а в перші 6 місяців точно. Кішки годують дітей лише своїм молоком — залежно від їхньої кількості й повноцінності власного харчування — від 4 до 6 тижнів, що відповідає приблизно людському віку 1—1,5 року (суджу за рівнем розвитку навичок — ходіння, формування гігієнічних навичок, соціальний розвиток) .

Правило п’яте
У пологовому будинку мамі сліднавчитися правильно тримати дитину біля грудей.
Ну що тут скажеш… Ніхто, звісно, не вчить кішок позам для годування. АЛЕ: у перші тижні поза одна: кошенята рядочком, мама на боці, у кожного своя цицька, відвойовують вони її жорстко. Уже потім, із набуттям досвіду і мамою, і кошенятами, вони пробують усе нові пози, що іноді має дуже кумедний вигляд. Проте логічним виявляється навчання людської матері різних поз для годування з однієї причини: кошенята під час смоктання обов’язково масажують мамі молочні залози, плюс дуже часте годування не дає найменшого шансу застоям (щоправда, я нічого не знаю про будову котячої молочної залози, але думаю, що принципової різниці з людською немає). Ще можна було б додати (тут або в розділі про правильне прикладання), що скільки я не бачила кішок, у жодної не було нічого схожого на плаский сосок, ба більше, у всіх вони однакової форми й розміру. Мені здається, це тому, що для них справді має значення саме сосок — його котячі дитинчата й смокчуть, на невеликий захват оточення. А от у людських мам така велика різноманітність форм і розмірів сосків, бо сам сосок принципового значення не має — це просто провідник. І ареола саме тому виділена кольором (як у жодного з відомих мені ссавців), що це для дитини орієнтир. Уф… прямо наукове дослідження: ))).

Правило шосте
Мамі треба навчитися правильно прикладати дитину до грудей.
Кішку й кошенят, на щастя, не треба навчати правильного прикладання, бо кошеня, яке неправильно прикладеться, по-перше, злетить із цицьки від першого ж маминого руху (у них же немає подушок для годування :)), а по-друге, у порядку природного добору те кошеня, яке неправильно захоплює і, відповідно, мало висмоктує, просто не має шансів вижити в конкурентній боротьбі зі своїми братами й сестрами 🙁

Правило сьоме
Дитина має отримувати груди на вимогу.
У кішок, звісно, простіше. Тільки-но матуся подумає кудись утекти чи затримається там, діти починають пищати так, наче їх рік не годували. І головне, хоч би що кішка в цей момент робила, вона одразу мчить до дітей. Принаймні в перший місяць (пам’ятаємо, що це як перший рік у людського дитинчати). Потім, звісно, вона вже може дозволити собі іноді ігнорувати їхній писк, а до двох-трьох місяців і поготів — просто тікає від них відпочити, коли дуже вже набридають.

Правило дев’яте
Не слід перекладати дитину до других грудей раніше, ніж вона висмокче перші.
Це правило якось складно коментувати, бо, з одного боку, за такої правильної організації вигодовування, яка буває в кішок, навіть якщо кошеня (особливо єдине в посліді) стрибатиме з цицьки на цицьку, це ніяк не позначиться на кількості молока й прибавках. . А з іншого боку, хіба кошенята дурні — кидати цицьки, у яких ще щось залишилося? Правило десяте Дуже важливо, щоб дитина мала вільний доступ до грудей у нічний час.
Це справді дуже важливо. Я ніколи не бачила, щоб уночі в перші два-три тижні кішка йшла від кошенят. І навіть коли вдень вона їх уже відганяла від себе і вони змушені були бігати за нею по всьому будинку, щоб присмоктатися, то на ніч вона обов’язково приходить до них у гніздо. Бо розуміє — уночі найвищий рівень пролактину й готується молочко на завтра)))

Правило одинадцяте
Дитина на грудному вигодовуванні категорично не повинна отримувати ні сосок, ні пустушок, ні годування з пляшечки.
От куди не глянь — скрізь правду пишуть. Бували в нас ситуації, коли люди знаходили кошенят на вулиці й певний час, поки шукали кішку-годувальницю, годували самі, як уміли й із чого було. І що мене раніше вражало, а тепер, коли я так багато знаю про ГВ, —
сприймаю як належне — майже половина кошенят не хочуть смоктати, навіть якщо кішка їх приймає. А що вже казати про людських діток…

Правило дванадцяте
Діти на виключно грудному вигодовуванні не потребують додаткової води та раннього введення догодовування, соків, овочевих супів, каш тощо до 6 місяців.
Я вище про це трохи написала. А ще допишу, що якщо дотримуватися деяких старих «розумних» книжок про розведення кішок (чим я, ще недосвідчена, захоплювалася) і починати підгодовувати кошенят уже з тритижневого віку всяким там фаршем (силоміць розмазуючи по піднебінню, самі вони категорично не хочуть їсти) тощо, то порівняно з непідгодованими братами в них набагато більше проблем зі випорожненнями, загальним розвитком і навіть із набором ваги. Я вже не кажу про віддалені проблеми зі здоров’ям. Тут у мене є дуже показова історія: одне моє кошеня з якоїсь причини (зсув у голові, мабуть) почало в неповний місяць красти в матері її їжу. І хоч розвивалося точнісінько так само, як його сестра, навіть було більшим, буквально за лічені дні почало марніти на очах. У нього почалися якісь серйозні проблеми з травленням. І, на превеликий жаль, проблеми стали настільки серйозними, що нам довелося його приспати, коли у 2 місяці воно стало вдвічі меншим за сестру й лише спало. ;(((
Лише останнім часом здоровий глузд почав брати гору, і окремі заводчики собак і кішок почали говорити, що старі схеми працюють набагато гірше, ніж дотримання нормальної природної логіки. А я ж думала, що просто лінива й не хочу готувати всі ці «смаколики»…

Правило тринадцяте

милом перед кожним годуванням і після, а також якось її обробляти.
Смішно уявити, як би кішка це робила… ГІГІЄНА. Насправді природа подбала й про людську маму та дитинчат. А в поборників гігієни треба просто запитати: чи знають вони про існування терміна «руки праль»? Що ж може статися з ніжною тканиною сосків за щонайменше 12 миттів із милом (це за мінімуму годувань — 6 до і 6 після), якщо досить груба шкіра рук не витримує таких знущань? Правило чотирнадцяте
Маміне слід додатково зціджувати молоко після кожного годування.
Тут згадаю мою дорогу сестру, яка якось у серцях сказала: «Ще жодне кошеня не померло через те, що його мама не вміла зціджуватися». Загалом, саме ця її фраза й наштовхнула мене на думки, які зараз намагаюся викласти. І в «Лялечці» нещодавно було смішне обговорення, де дівчата пропонували уявити, як це робить, наприклад, слониха (ах, от навіщо їй хобот!!!). , хочу сказати, що єдиний раз, коли в однієї з кішок стався лактостаз, випадково збігся з нашим переїздом, і треба було швидше роздати кошенят. І впродовж тижня роздали чотирьох шеститижневих кошенят. Зазвичай буває, що дітей забирають по одному на тиждень, і то не раніше двох місяців, — є час пристосуватися. А в цьому випадку бідолашну кішку довелося лікувати, слава богу, гнійного маститу не сталося. >Це правило про нерви. Кішки, первісні народи, просто спокійні люди, які не переймаються неважливими й непринциповими питаннями, годують довго й щасливо, і чомусь у переважній кількості випадків їхні діти нормально набирають вагу, як задумала природа (за винятком справді патологічних речей). Мені здається, що правило про нерви треба було б поставити першим, бо це найважливіше, навіть (о боже!) за правильне прикладання й нічні годування.

Правило шістнадцяте
Якщомама застудилася, не треба відлучати дитину від грудей під час хвороби
Ну так, жодна тварина не відмовиться годувати своє дитя через таку дрібницю, як застуда, це може статися лише за станів, які справді загрожують життю. А вже хто-хто, а кішки — аси в знаннях про імунітет))) Малюка не слід тримати стовпчиком після годування, якщо він заснув.
Нерозумно спеціально турбувати дитину, яку ніщо не турбує. А вже якщо вона заснула, то явно не відчуває труднощів. Жодна кішка, що себе поважає, так би не вчинила. А ще кішки годують у таких положеннях і з таким прикладанням, що кошенята чомусь не заковтують повітря, а щоб усунути всякі негаразди з животиком, просто регулярно масажують його язиком.

Молодим , мамам, які годують грудьми, важливо спілкуватися з тими мамами, які мали позитивний тривалий (1—2 роки) досвід грудного вигодовування своїх дітей.
Кішкам пощастило. У них працюють інстинкти й немає свекрух. Зате доведено (і навіть я зі своїм невеликим досвідом це помітила), що якщо маленьку кішечку рано забрати від матері, не давши їй догодувати до природного відлучення, то материнство даватиметься їй дуже важко. Тож — хай живе материнська підтримка!

Правило дев’ятнадцяте
Не треба прагнути відлучити дитину від грудей, щойно їй виповниться рік
От тут можна було б детальніше. Якщо не забирати кошенят від матері силоміць, то кішка годує їх щонайменше до 2—3 місяців, що приблизно відповідає людським 2—3 рокам, хоча в цьому віці вони вже цілком нормально їдять котячу їжу. Але чомусь усі наші кошенята, яким пощастило залишитися з мамою довше, нерідко прикладалися й у 4 місяці.
Загалом, показовий випадок був з однією господарською дворовою кішкою. Одного року пізньої весни в неї народилися дві кішечки. Нормально росли, годувалися довго, як і належить. До осені вони вже просто ходили поруч із матір’ю, вона їх не проганяла. А наступної весни кішка знову стала ходити з пузиком, торішніх кошенят від себе прогнала. Окотилася, але недостатньо добре сховала кошенят від господаря дому. І він їх утопив. Я дуже засмутилася, але помітила, що кішка чомусь не страждає, не шукає, не плаче. І от, десь за тиждень, бачу — лежить красуня, а поруч лежать дві її торішні доньки (місяців 10 від народження!), обидві більші за мамусю, і СМОКЧУТЬ! Це тривало тижнів два. Уже дорослі діти (у яких навіть уже були перші тічки) допомогли мамі впоратися з приходом молока й безболісно пережити втрату дітей.

Правило двадцяте, замість висновку
Сучасним жінкам добре було б навчитися техніки грудного вигодовування та правильного догляду за новонародженимі
Тут про кішок нічого не скажеш — що вони сучасні кішки. А оскільки сучасна жінка страшенно далека від природи й не вміє слухати свій внутрішній голос, інстинкти, своє тіло, свою дитину (потрібне підкреслити), то їй просто необхідне навчання цих простих і природних речей. Ну і, для наочності, іноді читати щось про кішок!

Оксана Бабиля, консультантка з ГВ

P.S. Висловлюю вдячність Ксенії Соловей, статтю якої я використала як основу Правил ГВ для створення цього тексту: uaua.info/content/articles/2037.html.