Фінансове виховання: чи варто платити дитині і як підлітку заробити перші гроші

Експерти ринку праці стверджують: кількість працюючих школярів в Україні щороку зростає. Одні хочуть допомогти батькам, інші — зібрати на новий мобільний телефон чи ігрову приставку, а хтось опановує ази бізнесу, допомагаючи родичам. Особливо активні школярі під час літніх канікул. Серед найдоступніших видів заробітку для тих, кому від 14 до 18 років, – робота кур’єром, розклеювання листівок і афіш, роздавання рекламних оголошень, прибирання в ресторані чи кафе. Робота в Інтернеті теж дуже затребувана серед молоді. Тут велике поле діяльності: можна створювати сайти, брати участь у платних опитуваннях, поширювати рекламу, бути посередником у продажу продукції. Також популярна сезонна робота – продаж морозива, квасу, фруктів і овочів. Багато хто ще в юному віці намагається заробити перші гроші, але чимало й таких, хто вже дорослим не поспішає ставати фінансово незалежним, воліючи сидіти на шиї в батьків. Як же привчити дитину до праці? І наскільки революційне гасло “хто не працює, той не їсть” актуальне в сучасному світі?

Смак перших грошей

Анастасія платить своїй 14-річній доньці за прибирання та добрі оцінки. Ще нещодавно вона не знала, як упоратися з дівчинкою. Її дуже засмучувало, що донька не допомагала їй по господарству, занедбала навчання і нічим, крім відеоігор, не цікавилася. Як варіант, вона запропонувала платити за хатню роботу та успішність. Помити посуд, підмести підлогу, винести сміття чи витерти пил – по 10 грн за кожну добре виконану роботу. За генеральне прибирання в квартирі —
50 грн. Шкільні успіхи оцінювалися від 5 до 10 грн. Передбачила Анастасія і систему штрафів: у день, коли дівчинка отримує в школі низький бал, жодна висока оцінка не оплачується. Донька змінилася: вдома стало чисто, і в школі жодних проблем. Але одного разу в Анастасії виникли труднощі з грошима, і вона сказала доньці, що тимчасово не зможе оплачувати її роботу. Дивовижно, але дівчинка сама вирішила й далі прибирати та добре вчитися без додаткових стимулів. Адже в школі її почали частіше хвалити, і вона зрозуміла, що бути відмінницею приємно. А вдома, як вона зізналася мамі, їй стало комфортніше, бо в квартирі завжди чисто. Тепер Анастасія знову заохочує доньку, і та заробляє до 300 грн на місяць. — Звісно, не кожен з батьків захоче платити дитині за те, щоб вона добре вчилася чи допомагала по господарству, — коментує ситуацію сімейна психологиня Олена Сиротюк. – Найголовніше – заохочувати дітей правильно. Наприклад, якщо ви домовилися, що донька пропилососить квартиру й отримає гроші на нову сукню, платіть лише тоді, коли прибирання буде закінчене й виконане добре. Не торгуйтеся і не хитруйте. Якщо даєте гроші, не диктуйте, на що їх витрачати, але ненав’язливо радьте, як ними розумно розпорядитися. І не засмучуйтеся, якщо дитина не завжди до вас дослухається. Зрештою, вона чесно заробила свою грошову винагороду. Матеріальне стимулювання навчання не завжди дає позитивні результати, бо в цьому разі особистісна мотивація підміняється грошовою. Знецінюється саме прагнення до пізнання і змагання з однолітками. А призначаючи плату за добру поведінку, ви привчаєте дитину до того, що це потрібно не їй, а тим, хто її оточує: вони ж навіть готові доплатити за такий “привілей”! А тим часом це нормальна умова життя в суспільстві, яку люди зазвичай дотримують безкоштовно, і, навпаки, її недотримання тягне за собою неприємності. Привчаючи дитину до думки, що близькі щось їй винні за пристойну поведінку, ви ризикуєте виростити конфліктну й соціально непристосовану людину. За можливості виводьте тему заробітку за межі сімейних стосунків. Усе ж родина – місце, де люди діляться одне з одним почуттями та допомогою безкорисливо. Коли дитина підросте, не давайте їй безпосередньо роботу, а допоможіть знайти можливість заробити. А працювати дітям однозначно корисно. Підлітковий період – це вік, коли в дитини встановлюються життєві пріоритети. Це вже не гра, діти чітко розуміють, що їхня праця важлива. Вони пишатимуться, що посадили дерево, змайстрували будку для собаки, виростили рослину чи змогли приготувати смачну страву. У дитини з’явиться почуття самоповаги. І головне, вона сама отримає за працю зароблені гроші, тож знатиме їм ціну.

Що має знати підліток, влаштовуючись на роботу

Згідно з українським законодавством, офіційно працевлаштуватися підліток може з 16 років. Проте у виняткових випадках дозволено брати на роботу 15-річних за згодою батьків або опікуна. Під час шкільних канікул можуть працювати навіть 14-річні. Крім того, є цілий перелік робіт, на які не можуть узяти дитину до досягнення повноліття. За українським КЗпП, роботодавець не має права наймати підлітка на хімічне виробництво, підземні роботи, різноробом на будівництво, для піднімання та перенесення вантажів. Також неповнолітні не можуть працювати в нічний час. Підліток має право на скорочений робочий день. У віці 14–15 років дитина не повинна працювати більше 24 годин на тиждень. Підліткам 16–18 років дозволено працювати до 36 годин. При цьому підліток має право на 24-денну відпустку в будь-який зручний для нього час. Якщо неповнолітні працевлаштовані офіційно, звільнити їх можуть лише за згодою районної чи міської комісії у справах неповнолітніх. Варто пам’ятати, що навіть за тимчасового працевлаштування підліткові нараховується трудовий стаж. Але багато що залежить від порядності роботодавця. Наймаючи неповнолітнього, роботодавець зобов’язаний укласти строковий трудовий договір, видати наказ про прийняття на роботу, оформити трудову книжку і страхове свідоцтво державного пенсійного страхування. Крім того, підліткові мають розповісти про характер роботи та умови оплати праці, ознайомити з правами та обов’язками, правилами внутрішнього трудового розпорядку, провести інструктаж з техніки безпеки. Джерело: http://dt.ua/.