Експертка: українські діти мають більше обов’язків, ніж прав
ВВС Україна: Чи не було б доцільніше в такому разі консультувати також батьків? Ірина Мідловець: У нас є практика комплексного консультування. Був випадок, коли нам зателефонувала жінка й розповіла про конфлікт зі своїм 14-річним сином. Ми консультували її, розмовляли безпосередньо з хлопцем і паралельно намагалися розв’язати ситуацію, що склалася в сім’ї. У них були непрості стосунки через перехідний вік — і хлопець не хотів розуміти, що, крім прав, у нього є ще й певні обов’язки, але водночас і мама не давала йому розвиватися як особистості, висловлювати ті думки, які він хотів висловити. І саме така практика паралельного консультування дає найкращі результати, адже так можна розв’язати конфлікт у сім’ї. Але, звісно, у таких випадках було б добре звернутися до психолога. ВВС Україна: Як ви реагуєте у випадках, коли вам телефонує дитина й розповідає про щось, що має явні ознаки злочину? Ірина Мідловець: Тут є два варіанти. Ця лінія конфіденційна, ми не маємо права кудись звертатися, якщо дитина проти, бо вона нам довірилася, розповіла таємницю, яку, можливо, не розповідала більше нікому. Однак якщо дитина згодна передати цю інформацію, ми надсилаємо запити до служби у справах дітей — наприклад, якщо з дітьми жорстоко поводяться в сім’ї. Ця співпраця добре налагоджена. Одного разу нам зателефонувала дівчина зі Львівської області й розповіла про насильство, якого завдає їй її мама. Ми одразу надіслали факсом листа до служби у справах дітей, і вже того ж вечора її працівники приїхали на місце й розв’язали ситуацію.
«Ростуть агресори»
ВВС Україна: Дехто вважає, що виховання дітей — це внутрішня справа сім’ї. Що ви про це думаєте? Ірина Мідловець: Сім’я — це ґрунт для нації, для того, щоб ми могли зростати й розвивати українське суспільство. Якщо ми виходитимемо з того, що побиття й насильство всередині сім’ї — це сімейні проблеми, то з такої сім’ї виростуть діти, у чиїх сім’ях відбуватиметься те саме. Виростуть агресори, і вони навряд чи зможуть донести своїм дітям, що існують інші, безконфліктні, цивілізованіші методи розв’язання будь-яких питань. Тому фізичне насильство — це насамперед порушення прав людини. А дитина — насамперед людина. Фізичне насильство, якого дитина зазнає з дитинства, не минає безслідно й дається взнаки в майбутньому. Такі діти стають замкненішими, агресивнішими, їм важче знайти спільну мову в колективі, складніше влаштуватися на роботу чи знайти безконфліктний спосіб розв’язання суперечливих ситуацій. Якщо ми хочемо такого майбутнього для своїх дітей, ми можемо й далі казати, що це сімейна справа. Але якщо ми хочемо бачити наше суспільство цивілізованішим, щоб наші діти частіше усміхалися, то маємо відійти від принципів, які сповідували раніше і які взагалі ніколи не були прийнятними. ВВС Україна: Якщо судити зі звернень дітей, які телефонують, яка картина з дотриманням їхніх прав в Україні? Ірина Мідловець: На жаль, в Україні не вважають, що дитина має права. У нас вважають, що дитина має обов’язки: дитина мусить учити уроки, мити посуд, допомагати батькам… Це справді так — дитина має робити певні речі. Однак у дитини є також і права — вибирати, ким вона хоче бути в майбутньому, право на життя, вільне від насильства й жорстокого поводження, право бути коханою, оточеною турботою своїх батьків. І мені здається, що ці права ми маємо ставити вище за наші бажання, щоб діти жили й не розповідали про проблеми всередині своїх сімей. Адже зазвичай, якщо в сім’ї є певна проблема — конфлікт між батьками або фізичне насильство одного члена сім’ї щодо іншого, — то діти дуже часто страждають. Вони є і свідками фізичного насильства, і постраждалими від психологічного насильства. Замість того щоб намагатися приховати це всередині сім’ї, нам варто подумати про те, яке майбутнє чекає на наших дітей. Мені здається, що ми разом маємо працювати над тим, щоб дитина почувалася захищеною й коханою, щоб про неї дбали — сім’я, учителі, друзі, однолітки. З Іриною Мідловець розмовляв Роман Лебідь Джерело: http://www.bbc.co.uk