Десять заповідей для батьків від Януша Корчака

Видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч жив заради дітей і під час війни загинув у газовій камері разом зі своїми вихованцями… Ім’я Януша Корчака внесено до «святців» світової педагогіки. З-під його пера вийшло дуже багато творів, зокрема казки для найменших, а головне – понад 20 книжок, присвячених вихованню дітей. Серед них особливе місце посідає своєрідний маніфест гуманізму «Як любити дитину». Усе своє життя Януш Корчак доводив свою любов і повагу до дітей. І не просто до дітей, а до найзнедоленіших – сиріт. 1914 року він активно долучився до організації дитячих притулків в Україні, а 1918 року, повернувшись до Варшави, продовжив розпочату справу й керував притулками. У роки окупації Польщі нацистською Німеччиною Корчака разом із вихованцями «Дому сиріт» помістили до Варшавського гетто, де він стоїчно боровся за життя дітей – здобував для них їжу й ліки. Він відхилив усі пропозиції шанувальників свого таланту вивести його, польського єврея, з гетто й урятувати від лап нацистів. У серпні 1942 року Корчак разом із вихователями та 200 вихованцями «Дому сиріт» вирушив до концентраційного табору Треблінка, де разом із ними прийняв смерть у газовій камері. На згадку про 70-ті роковини трагічної смерті Корчака (5 серпня 1942 року) постановою Сейму Республіки Польща 2012 рік оголошено роком Януша Корчака. Ідеї Корчака не втратили актуальності й сьогодні, адже нині його дедалі ширше визнають предтечею цілої низки педагогічних течій, а корчаківське розуміння прав дитини є вихідною точкою для багатьох сучасних авторів. Найважливіші елементи корчаківської концепції виховання можна коротко сформулювати тезами:

• заперечення насильства – фізичного, вербального, що є наслідком вікової переваги чи посади;
• ідея виховної взаємодії між дорослими та дітьми, що розширює визначення класичної педагогіки;
• упевненість, що дитина є людиною такою ж мірою, як і дорослий;
• принцип, що виховний процес має враховувати індивідуальність кожної дитини;
• віра в те, що дитина найкраще знає власні потреби, прагнення та емоції, отже, вона повинна мати право на те, щоб дорослі враховували її думку;
• визнання за дитиною права на повагу, незнання й невдачі, особистий простір, власну думку та власність;
• переконання, що процес розвитку дитини – це тяжка праця.

У спадок нам Януш Корчак залишив багато дивовижних, добрих і повчальних книжок. Українською видано його книжки: «Пригоди короля Мацюся», «Дитя людське: вибрані твори», «Наодинці з Богом. Молитви тих, хто не молиться», «Правила життя», «Пригоди Матіуша», «Як любити дітей». Зокрема, і десять заповідей для батьків, актуальних і сьогодні, через десятки років: 1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою. 2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому. Це і є незворотний закон вдячності. 3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб на старість не їсти гіркого хліба. Бо що посієш, те й зійде. 4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному на силі, і будь певен, їй воно важке не менше, ніж тобі, а може, й більше, бо в неї немає досвіду. 5. Не принижуй! 6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Приділяй їм якомога більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині. 7. Не муч себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе. 8. Дитина – це не тиран, що заволодіває всім твоїм життям, і не лише плід твоєї плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток у ній творчого вогню. Дитина розгортається, як сувій, від любові матері й батька, у яких зростатиме не «наша», не «своя», не «власна» дитина, а таємнича душа, дана на зберігання й супровід, доки вона недосвідчена й беззахисна. 9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій того, чого не хотів би, щоб робили твоїй. 10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, негарною, невдахою, люби дурненьким, некерованим малюком, люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби такою, що не виправдала твоїх надій і сподівань, потайною, дивною, нещасною. Спілкуючись із дитиною – радій, радій завжди з повним правом, бо дитина – це твоє свято, яке поки що з тобою. Книжка Януша Корчака “Правила життя” стоїть у моїй бібліотеці на почесному місці. Неодмінно прочитайте цю книжку: вона змінить ваші уявлення про виховання дітей і поверне вас у дитинство, щоб ви краще розуміли своїх дітей. Маріанна Пайда